Барселона - троянда вітрів из Днепропетровска Статьи, отзывы и обзоры из Днепропетровска Статьи, отзывы и обзоры и Барселона - троянда вітрів Лира Тур
Турагентство Днепропетровска Лира Тур

Барселона - троянда вітрів



Страны: Испания

Барселона – друге за величиною місто Іспанії, вічний суперник Мадрида, столиця моди, мистецтва і дизайну. Батьківщина Монтсеррат Кабалье і Хосе Каррераса, місто, надихаючий Пікассо, Гауді, Дали і Міро, місто вуличних акторів і нічних свят, архітектурних чудес, університетів і міжнародного бізнесу. Місто, що невпинно овівається середземноморським бризом і вітрами змін…

У одній фантастичній розповіді інопланетяни – естети збудували на своїй планеті місто, де відтворили всі найкрасивіші будівлі Землі. Напевно, це місто було схоже на Барселону, багатолику і екстравагантну.

Гауді і компанія

У кожному місті, що претендує на світову популярність, є архітектурний ансамбль, службовець місту візитною карткою. У Парижі – Нотр-дам, в Москві – Кремль, в Лондоні – Трафальгарськая площа. Барселона нагадує про себе базиликой Саграда Прізвище, феєричним творінням архітектора Антоніо Гауді. Її зображення – на листівках і футболках, на сувенірних тарілках і брелоках.

Будівництво Саграда Прізвище, почате в 1884 році, не завершено і до цього дня. Так і належить: майже всі великі собори будувалися століттями. Але і незавершене, воно грандіозне, це породження не те геніальною, не то маревній фантазії архітектора. Саграда Прізвище і Барселона для чужоземців – майже синоніми.

Інші творіння Гауді підстерігають наїжджого в різних крапках міста. Йдеш по блискучому проспекту Passeig de Gracia – і раптом на тебе кидається той, що розтікається, як годинник на картині Далечіні, фасад “будинку Міла” – La Pedrera. Ледве далі маячать дивовижні контури “будинку Баттло”. А Гюель – центральний парк Барселони, задуманий колись як класичний англійський сад, нагадує зачарований ліс, де лавки і колони, подібно до дерев, зростають із землі і ось-ось оживуть…

Так, Барселону по праву називають містом Гауді. Але як же тоді древній “Готичний квартал” з його замками, соборами і римськими розвалинами? А “Іспанське село”, збудоване до Усесвітньої виставки 1888 років як зразок типової іспанської архітектури? А центральний проспект Avenida Diagonal, що йде не з півночі на південь і не зі сходу на захід, як годиться головній вулиці, а ріжуче місто навскоси? Не говорячи вже про те, що потужний виплеск архітектури стилю модерну дав Барселоні не лише Гауді, але і інших видатних архітекторів, творіння яких додають місту неповторний колорит. Одне із скупчень “модерних“ будівель прозвали “Кварталом розбрату”: навіть бувалій Барселоні стильовий різнобій здався занадто кричущим. Потім, звичайно, звиклися. Найдивніша риса Барселони – які б екстравагантні споруди тут не зводилися, вони не здаються чужорідними і лише прикрашають її прекрасну особу.

Весь світ театр… абсурду?

Аби жити в місті, мало звести з ним знайомство: потрібно увійти до його серця. Серце Барселони – гігантська Plaza de Catalunya, на території якої сповна може уміщатися ще одне маленьке містечко. А головна артерія – бульвар Ramblas, колишнє русло річки, по якому тепер день і ніч тече не водний, а людський потік, зупиняючись в самої кромки Середземного моря.

Мова не обертається назвати Рамблас вулицею. Швидше це театр, де сцени з людської комедії розігруються відразу на декількох майданчиках. Ось простує демонстрація протесту, зрозуміло, під надійною охороною поліції – жменька студентів, половина з яких явно не пам‘ятає, навіщо вийшла на вулицю: галасують, сміються, співають. Поруч на радість дітям і дорослим дає виставу бродячий цирк. На Рамблас п‘ють сангрию і обговорюють політичні новини, старички читають газети, закохані сваряться (“уб‘ю!”) і миряться, дрібні маклери укладають операції, дрібні злодії грають в “наперсток”. Ниють вуличні побирушки, що виголошують, як з‘ясовується, “міжнародний” текст: “Ми не місцеві, біженці з Румунії, п‘ятнадцять сімей.” І все це, як годиться сцені після спектаклю, утопає в кольорах, які удосталь продаються на бульварі. Ось фіалки, сеньйора! Купуйте, скільки душі завгодно, але лише не у бродячих рознощиків! А то почнете торгуватися і залишитеся без гаманця. Адже в натовпі шастають і підозрілі особи – типові “пикаро”, герої іспанських крутійських романів. “Сеньйора, у вас пляма на спідниці” – а рука так і тягнеться до сумочки… Від вуличних віртуозів страждають деколи і місцеві жителі, що вже говорити про “лохах“-приезжих!

Барселона стверджує, що злочинності в місті практично немає, і найбільше зло – ці злодюжки (“Причому, відмітьте, всі наїхали з півдня!”).

А тут… ні, це не кримінальне розбирання: просто футбольні уболівальники обговорюють успіхи улюбленого клубу “Барселони”, зібравшись на своєму улюбленому “п‘ятачку” в Canaletas – фонтанчика з питною водою.

Вважається, що той, хто хоч раз пив з цього фонтану, стає дійсною Барселоною. Можна додати: досить просто раз-іншій пройти по прикрашених мозаїкою Хоана Міро тротуарам від Plaza de Catalunya до пам‘ятника Колумбу, який підноситься на 50-метровому постаменті в “гирлі” Рамблас, біля самого моря, аби відчути: ти жив в цьому місті завжди.

Тут Пікассо не пробігав?

На Рамблас незрідка можна зустріти приїжджого, міста, що очманіло вирячилося в план: куди податися? Схоже, ось по цій вулиці можна вийти до кафедрального собору: початий в XIII столітті, він був добудований лише в XIX і увібрав в себе архітектурну красу шести століть…

Але один невірний крок – і все пропало. Замість жаданої Plaza Nova в кафедрального собору потрапляєш в лабіринт вузьких вулиць – ні дати ні узяти щілини між будинками. Що ж, усюди життя. На крихітних приступцях-тротуарах дивом уміщаються бістро, торгівельні ряди і вуличні музиканти, снують перехожі, мимо, завиваючи, пролітають мотоцикли – на автомобілі тут не проїхати… Це центр міста.

Одну з вуличок, ñarrer de Montcada, де розташовується музей Пікассо, уподобали для своїх зустрічей студенти багаточисельних художніх вузів Барселони. Молодь роїться біля підніжжя музею, сидить на лавках, в богемному барі Euscal Extea і прямо на землі, гомонить по-іспанськи і по-каталански. І здається: місто населене виключно потенційними Пікассо, Міро і Гауді. Це відчуття не покидає і на площі Placa del Pi, – Барселоні Монмартре, і на Petrixol – вулиці, де виставкові залів і галереї чи не більше, ніж будинків. (До речі, по частині галерей і музеїв Барселона винахідлива: окрім багаточисельних історичних і художніх, тут є музеї текстиля, дизайну, еротики, шоколаду і парфюмерії). А в кафе 4 Gats, інтер‘єр якого не мінявся з 1900-х років, коли тут, як в паризькій “Ротонді”, збиралися художники Барселони, ви мимоволі озиратиметеся на двері: чи не увійшов, повіваючи трубкою, молодий Пікассо?

Але ми нарешті виплуталися з павутини центральних вулиць і виявилися в житловому районі Ейшампле (Eixample), побудованому на рубежі ХiХ-ХХ століть. Теж центр міста, але який контраст! Геометрично правильне планування, широкі вулиці, чепуристі і в той же час добротні удома, де все говорить про благополуччя їх мешканців, – що за бюргери тут живуть? Та та ж сама Барселона, такі ж парадоксальні і непередбачувані, як їх місто.

Місто з норовом

Жителів Барселони в Іспанії не дуже дарують. Аж надто вони “деруть ніс” і взагалі по характеру не схожі на інших своїх співвітчизників. Ну що це за благородні дони, які не люблять бою биків і не танцюють фламенко? А тут коридою віддають перевагу над футболу (у Барселоні знаходиться найбільший в Європі футбольний стадіон на 115 тис. місць), а танцюють повільний танець хороводу сардану. Правда, танцюють не де-небудь, а на міській площі Пласа-Нова і охоче приймають в свій хоровод тих, що всіх бажають (вивчитися цьому танцю можна за пару хвилин).

Загальноприйняте уявлення про Барселону таке: це місто високолобих снобів, законодавців моди і цінителів витончених мистецтв, і в той же час – хитромудрих ділків і удачливих підприємців. Бізнесмен, який вдень “під зав‘язку” зайнятий цифрами і операціями, а вночі вирушає в елітарний джаз-клуб і із знанням справи коментує складну постмодерністську музику, тут звичайне явище. А всі найсміливіші і передові віяння в моді, мистецтві і дизайні Іспанії йдуть з Барселони.

Барселона одночасно стримана і ексцентрична, утонченни і практичні. З одного боку, це невтомні новатори, які постійно експериментують, винаходять, показують приклад. З іншої – консерватори, дбайливо зберігаючу культуру і мову Каталонії. При цьому, як і інші іспанці, вони неймовірно привітні і товариські, знають толк в хорошій кухні і не мислять своєму життю без довгих посиденьок з друзями в пани за розмовою і пляшкою риохи, глеком сангрии або, на худий кінець, кухлем пива.

Такий характер складався століттями. Каталонія – автономне співтовариство у складі Іспанського Королівства із столицею Барселоною – впродовж своєї історії пережила декілька воєн з Іспанією, в яких то втрачала, то знов знаходила незалежність. При цьому вже в XVIII столітті вона по розвитку торгівлі і промисловості далеко обігнала останні частини країни. Апофеозом процвітання стала Усесвітня виставка 1888 років, проходившая в Барселоні: після цього міжнародна значущість міста вже не бралася під сумнів.

Промислове зростання Каталонії не припинялося і під час диктатури Франка, за роки якої економіка Іспанії прийшла до занепаду. Не дивлячись на економічну ізоляцію країни, діяльність підприємців і бізнесменів регіону вже тоді була орієнтована на можливі міжнародні перспективи. В результаті Каталонія, що займає всього 6% територій Іспанії, дає 20% її національного продукту, причому економічний потенціал регіону сконцентрований в районі Барселони. Що складає предмет законної гордості Барселони.

Правда, над їх практичною кмітливістю інші іспанці сміються, як англійці – над легендарною ощадливістю шотландців. “Каталонці такі обачливі, що рахують, навіть коли танцюють!” – говорять іспанці: адже танцюючі сардану за традицією впівголосу відлічують кроки. Сама ж Барселона бачить секрет свого успіху в тому, що, на відміну від жителів інших районів, вони просто уміють працювати.

Як це… по-каталанскому?

Сардана на площі Барселони – це не просто танець. Заборонена при Франку, вона довгий час символізувала солідарність каталонців. Після громадянської війни 1936 років автономність Каталонії була повністю ліквідована і лише в 1977 році частково відновлена. Заборонена була і каталанский мова (catala), яка зараз разом з іспанським є офіційною мовою Каталонії. Всі вивіски, назви вулиць, плакати в Барселоні – на каталанском: Sortida (вихід) замість іспанського Salida, Caixa (банк) замість Сaja, carrer (вулиця) замість calle. Каталанський мову вивчають в школах, на нім видаються газети і журнали, є навіть література – героїчні автори пишуть по-каталански прозу і вірші, свідомо знаючи, що прочитають їх небагато!

Проте на вулицях Барселони звучить в основному іспанська мова, що недивно: все-таки близько половини населення міста – іспанці; та і каталонці звиклися спілкуватися на мові “завойовників”. А говорить на catala або “неотесаний селюк”, або інтелектуальна еліта, для якої ця мова як символ національної культури, так і деякий знак “вибраної”. Та ще, звичайно, “оскаженілі” каталонські сепаратисти.

Деякі злостивці стверджують, що це жоден не мова, а просто діалект іспанського, але спробуйте сказати таке Барселоні! Отримаєте гнівну відповідь, навіть якщо ця людина по-каталански не говорить.

Англійськими в Барселоні володіють небагато, не дивлячись на те, що тут працюють десятки мовних шкіл. На вулицях, в транспорті і в більшості магазинів пояснюватися доведеться по-іспанськи (або по-каталански). Але як би погано ви не знали мову, варто лише заговорити на нім, і добра Барселона завжди постарається вас зрозуміти і допомогти.

Будували, будували…

Влітку 1992 роки Барселона переживала чергову зоряну годину – тут проходили Олімпійські ігри. Місто ретельно підготувалося до цієї події – на березі Середземного моря були збудовані Олімпійський порт і Олімпійське село. Так городяни отримали новий “курортний” район з розкішними пляжами і приморськими ресторанами, де можна спробувати все їстівне, що лише водиться в морі, – від водоростей до восьминогів.

Ці новобудови змінили орієнтацію міста, розвернувши його лицем до моря. Адже Барселона – нетипове приморське місто: розташована в низині, вона не збігає своїми вулицями до берега, а всіма баштами і терасами тягнеться вгору, дереться на горби Монтжуїк і Тібадабо. Отже два ультрасучасні хмарочоси в Олімпійському селі прекрасно вписалися в її силует.

Всі будівлі Олімпійського села були спроектовані кращими архітекторами міста: так Барселона в черговий раз задовольнила свою пристрасть до архітектурних новин і підтвердила репутацію міста, що злегка звихнулося на будівництві.

Дійсно, інколи ця пристрасть виявляється декілька дивно: постійно йдуть якісь загадкові роботи “по благоустрою”, то ламають і кладуть асфальт, то копають, то щось зводять, то зносять. Городяни жартують: “Не даремно говорять, що наше місто динамічно розвивається. Куди вже динамічно – ще учора увечері тут цієї ями не було…” Тим часом є в місті квартали, де панує справжня розруха, з вікон полуразвалившихся будинків звішуються плакати: “Уряд! Коли нам дадуть нормальне житло?” Руки не доходять, це зрозуміло. Зате влітку 2004 роки ЮНЕСЬКО збирається провести в місті Усесвітній форум культур, і Барселона вже передчуває, яке грандіозне будівництво вони розвернуть, готуючись до цієї події…




 Похожие статьи и обзоры

 Отдых и туры по странам:




Доступны и многие другие туры, мы ждем Вашего звонка, чтобы помочь выбрать отдых по Вашему вкусу.
Барселона - троянда вітрів из Днепропетровска. Статьи, отзывы и обзоры
Поиск

Задайте вопрос нашим консультантам ОНЛАЙН

ICQ: 479 385 893


Skype: lira_helena

Полезное


Страны: Испания


Города и Курорты


Информация