Франція, Чехія - автобусні тури

Колись автобусні екскурсії по Європі допомогли пересічному радянському громадянинові заглянути за залізну завісу. І зараз вони залишаються найдоступнішим варіантом закордонної подорожі, хоча посольства європейських країн відверто говорять, що цей вигляд туризму є одним з каналів нелегальної еміграції.

Історичний маршрут

Автобусні тури до Європи сталі одним з символів позднеперестроечной пори. Цей бізнес був побудований виключно на ентузіазмі його основоположників. Процес організації автобусного туру виглядав таким чином. Два-три допитливі люди вирішували, які країни і міста Західної Європи вони хотіли б відвідати, сідали з картою, розробляли маршрут, прораховували відстані, прикидаючи, чи виконаємо їх план. “Саме такий способом в 1990-1991 роках ми придумали одну з самих древніх українських автобусних екскурсій – через Братиславу до Австрії.- У туризмі тоді ще неподільно панували ‘Інтурист’ і ‘Супутник’, звиклі вивозити комсомольських працівників в політкоректні країни на політкоректні ж фестивалі і конференції з обміну досвідом. Отже будь-яка програма по Західній Європі була справжнім ноу-хау”.

Романтична епоха становлення автобусного туризму викликає сьогодні у першопроходців ностальгічні спогади. По одностайному визнанню директорів турфирм, турист тоді був зовсім іншим – нерозпещений, дисциплінований, готовий терпіти будь-які знегоди, аби своїми очима побачити ту саму інше життя, яке протягом десятиліть було приховане за залізною завісою. Радость від того, що удалося побачити Європу, з лишком компенсувала витрати бюджетної подорожі. Люди, купуючи дешевий тур, прекрасно віддавали собі звіт в тому, який рівень сервісу їх чекає. Зараз все навпаки. “Чим менше грошей заплатив турист за поїздку, тим більше претензій він пред‘являє”.

У останньому автобусний туризм змінився не так вже сильно. Як і 15 років тому, цей вигляд відпочинку як і раніше дозволяє отримати максимум вражень за мінімальні гроші, тому і купують такі тури люди не дуже спроможні: молодь і люди передпенсійного віку.

Найбільш значні зміни торкнулися маршрутів. “Наш перший маршрут включав всього два міста. Потягом туристи добиралися до Варшави, звідти на автобусі їхали відразу до Парижа, – згадує директор туристичної компанії.- Днів п‘ять-шість тривала екскурсійна програма, що дозволяла познайомитися з основними пам‘ятками міста, потім слідувало повернення додому”. Поступово програми ставали всілякішими. Спочатку розширився “асортимент” європейських столиць – до списку увійшли Берлін, Амстердам, Брюссель. Пізніше до них додалися менш крупні, але не менш привабливі міста, наприклад Брюгге. Сучасна географія маршрутів сформувалася року до 1997-1998-го і з тих пір міняється мало. Турфірмам вигідно обкатувати одні і ті ж маршрути: це підвищує якість програм і знижує витрати.

Ђ50 за місто

Сьогодні на туристичних автобусах можна дістатися до більшості європейських країн. Поїздки до Праги або Парижа сталі класикою. Автобуси з українськими туристами їдуть до Норвегії, Португалії, Швейцарії, Великобританії, Німеччини, Італії, Греції, Іспанії, заїжджають на Блакитний берег. Літом турфирми пропонують поєднати поїздку з відпочинком біля моря, взимку – зі святкуванням Нового року і відвідинами європейських карнавалів.

Узагальнивши ціни і географію маршрутів, виявляємо, що найдешевшими є тури до Польщі, Чехії, Угорщини, країн балтії і Північної Європи – Фінляндії, Швеції. Західна Європа подорожче. Правда, і тут є виключення: наймасовіший автобусний продукт – тури до Парижа через територію Польщі, Німеччини і Бенілюкс – порівнянні за ціною з поїздками по колишньому соцтабору.

Така ситуація легко з‘ясовна. Після кризи 1998 років цей ринок став ареною жорстокої конкуренції. У боротьбу за туриста нарівні з київськими компаніями включилися фірми з Білорусії і Польщі. У 2002 році протистояння досягло апогею – на київський ринок вийшов польський для франко оператор Lekier, що запропонував тури до Парижа всього за 199 у.о., не рахуючи вартості віз і залізничного квитка. Компанії удалося об‘єднати довкола себе декілька київських турфирм, які фактично стали його агентами: всю програму від Бреста ка Парижа поляки розробляли і компонували самі. Завдяки загальним турпрограммам, фірми, що співробітничають з Lekier, дістали можливість відправляти групи регулярно, не відміняючи заїзди в низький сезон. Та все ж повністю захопити київський ринок Lekier не змогла. Сьогодні на ринку є фірми, пропонуючі ще дешевші тури до Парижа.

Автобусні програми можна розділити на три цінові групи. Ціна найдешевших турів не перевищує Ђ300. Слідує марш-кидок дні на 10-12 з мінімумом комфорту. Потрібно бути готовим до одному-двох нічних переїздів протяжністю 500-700 км. кожен. Не варто спокушатися щодо вільного часу в містах – його буде дуже небагато, і розраховувати на житлі в хороших готелях – ночувати доведеться в дешевих мотелях на міських околицях. Попит на ці програми як і раніше дуже високий. Для тих, хто вперше виїжджає за кордон, такі тури залишаються найпривабливішими.

Друга група – тури вартістю до Ђ700. Заплативши таку суму, можна розраховувати на те, що утомливі нічні переїзди турфирма замінить на мешкання в готелях категорії “три” або навіть “чотири зірки”, що в програму буде включено більше екскурсій, за які не доведеться доплачувати, і що у вас буде значно більше вільного часу для самостійних прогулянок.

Автобусні подорожі дорожчі Ђ700 вважаються ексклюзивною пропозицією. Такі програм відносно небагато, і проводяться вони нечасто – один-два рази в рік. Як правило, їх купують люди, які не раз бували за кордоном і яким набридли стандартні програми. До дорогих варіантів можна, наприклад, віднести відвідини Швейцарії, південних провінцій Франції або автобусні тури на карнавали. Є навіть 20-денні тури. Така путівка стоїть майже Ђ900, не рахуючи вартості проїзду до Берліна і оформлення візи (це потягне ще на Ђ250). Втім, якщо поділити отриману суму на 23 міста в шести європейських країнах, через територію яких проходить маршрут, вийде не так вже і дорого – всього Ђ50 за місто.

Колісна специфіка

Та все ж такі поїздки – це швидше виключення з правил. В більшості випадків туроператори працюють із звичайними групами туристів, розміром 35-45 чоловік. Відправляти менше невигідно, оскільки це негативно позначається на рентабельності заїзду. Адже чистий прибуток з одного “автобусного” турпакета, за словами фахівців, не так вже велика – біля Ђ30, тобто Ђ1350 з автобуса. Навесні або літом, в період шкільних канікул, коли попит близький до максимуму, крупний київський оператор може сформувати 50-70 груп в місяць, запрацювавши до Ђ70-100 тис.

Багато компаній вважають за краще “робити об‘єм” на шкільних групах, благо це не вимагає великих зусиль. Адреси шкіл відомі, тому залишається лише зацікавити своєю пропозицією батьків і вчителів. Найчастіше головним аргументом стає невисока ціна туру. Бажання батьків заощадити зрозуміло. Але, на жаль, вони не розуміють, де проходит нижній кордон хорошої ціни, за якою починається відвертий демпінг. В результаті з року в рік, в період масового попиту, на школах намагаються заробити фірми, що не мають достатнього досвіду роботи на ринку автобусних турів, що наводить до маси накладок під час поїздок.

Майстерність гіда

Якість вражень, які туристи отримають від поїздки, багато в чому залежить від майстерності супроводжуючого. Якщо незабаром після від‘їзду з‘ясовується, що він всього лише добре знає маршрут, але не володіє навиками психолога, не уміє об‘єднувати групу і вчасно гасити напруженість, поїздку можна вважати зіпсованою. Настрій кожного туриста впливає на стан всієї групи, адже як мінімум протягом тижня вони живуть однією сім‘єю. Якщо хтось починає владнувати істерики і супроводжуючий нічого не може зробити, наслідки для групи можу бути найсумнішими. Програма дорожніх розваг зазвичай розписана за пунктами: коли давати інформацію “по маршруту дотримання”, коли показувати кіно. Зазвичай в хід йдуть легкі історичні фільми і комедії, аби не перенавантажувати групу.

Хороший гід цінується на вагу золота, справжніх професіоналів на ринку знають поіменно. Деякі з них здатні повністю вести маршрут, поєднуючи функції організатора і екскурсовода. Втім, це не позбавляє турфирми від необхідності залучати місцевих гідів: у багатьох європейських країнах поліція строго стежить за тим, аби екскурсію проводив гід з ліцензією, і штрафує компанії, що провинилися. У Італії, наприклад, штраф складає Ђ1500.

Методи відсіву

Вічний головний біль улаштовувачів автобусних турів – нелегали. За даними туркомпаний, відсоток цих людей в загальній масі клієнтів дуже малий. У “Туртранс-вояже”, наприклад, їх кількість оцінюють в десяті долі відсотка, але і ця крихта створює серйозні проблеми для автобусних операторів в європейських посольствах. Самі відфільтрувати небажаних пасажирів посольства не можуть, тому схиляють турфирми до співпраці. Час від часу консульські начальники запрошують директорів на профілактичні бесіди і рекомендують підсилити контроль за документами туристів, повідомляти про потенційних неповерненців.

Проте дієва методика відсіву доки не придумана. “Ми не можемо відповідати за туриста, – говорить представник туркомпании, – інакше в турфирм мають бути якісь повноваження. Багато хто відносить до них можливість збирати закордонного паспорта туристів під час поїздки. У транспортному законодавстві є поняття принципу ‘закритих дверей’, у відповідності, з якою турист, мандрівний на автобусі, повинен в‘їхати в країну і виїхати звідти лише разом зі своєю групою. Ясності із цього приводу немає, тому ми плануємо звернутися за роз‘ясненнями до міграційних підрозділів МВС”. А доки турфирми прагнуть не мати справи з людьми, що відносяться до групи риски, – жителями Кавказу, а також просто уродженцями колишніх союзних республік Закавказзі, Середньої Азії. Підозріння викликають самотні люди, що купують найдешевші тури, а також сім‘ї, мандрівні у повному складі. Якщо ж під час поїздки хтось все ж пропадає, супроводжуючий насамперед перевіряє, чи залишилися в автобусі якісь речі: турист міг відстати або з ним щось сталося. На цей випадок гід залишає свої координати в поліцейській ділянці. Якщо речей немає, то стає вочевидь, що турист “віддав перевагу свободі”, а турфирму можуть чекати неприємності вже при виїзді з країн Шенгенської зони.

Медична страховка

На особливу увагу заслуговує індивідуальна медична страховка, яку зобов‘язані оформляти всі туристичні компанії, що відправляють туристів за рубіж. Представники страхових фірм нарікають, що в гонитві за здешевленням загальної вартості туру турфирми прагнуть включити в обов‘язковий пакет поліс дешевше. Обходиться він всього в декілька доларів, але не всі туристи знають, що діє стандартна страховка лише за межами СНД і умови страхування забезпечують лише покриття екстрених медичних витрат, причому лише на період турпоїздки. Більш того, інколи в полісі обмовляється “франшиза”, тобто мінімальна сума, яку турист повинен заплатити зі своєї кишені (зазвичай $30-50).

Звичайно, в разі ЧП людини без допомоги не залишать, але потрібно розуміти, що при стандартному варіанті страхування про відшкодування витрат на лікування після повернення додому, не може бути і мови. Директор страхової компанії рекомендує туристам на етапі оформлення поїздки, принаймні, поцікавитися, що включає їх страховка. Звичайно, своє життя і здоров‘я чоловік повинен застрахувати окремо.