Французька мода на кориду

У один з вересневих днів античний амфітеатр в місті Арле на півдні Франції одягався в незвичайне вбрання. І виготовив його не хто-небудь, а один з найзнаменитіших в світі майстрів високої моди Крістіан Лакруа. Саме його отци міста запросили оформити яскраве видовище, що хвилює, з пафосом назване “корида в стилі Франсисько Гойі”.

І маестро постарався. Довкола арени за його проектом встановили величезну – 50 на 30 метрів – барвисту фреску, сюжети якої не лише відтворюють драматичні епізоди азартної боротьби, але і передають відчуття глядачів, залучених в цю жорстоку забаву. Уздовж стенів амфітеатру Лакруа протягнув 150-метрову стрічку шириною в 1,5 метра, склавши на ній колаж з творів живопису і фотографій, присвячених кориді. А сам амфітеатр декорував розшитими гігантськими накидками-мантильями. Цю ідею він “запозичив” у власної юності, коли, прогулюючись по рідному Арле, красувався в плащі, що нагадує популярне іспанське одіяння. У костюми епохи великого іспанського художника Франсисько Гойі Лакруа вирішив одягнутися і самих учасників кориди, які виходять на арену, аби продемонструвати мужність і майстерність і спорскати адреналін глядачам, спраглим небезпечні видовища, що зачаровують.

“Я далекий від думки видавати себе за художника, – сказав видатний дизайнер одягу в інтерв‘ю газеті “Арен инфо”, що виходить в Арлі. І скромно додав: – Я всього лише декоратор, а зовсім не живописець”. Але виступити в ролі художника-сценографа погодився охоче. І, перш за все тому, що пропозиція виходила від властей того самого прованського міста, прославленого Ван Гогом, де 54 роки тому в сім‘ї простих службовців народився і сам Крістіан Лакруа. Тут вбирав він аромат Провансу, буйні фарби якого виплеснулися потім в його творіння, що уразили спочатку модний Париж, а потім і весь світ. Тут почав захоплено вивчати історію мистецтв, літературу і древні мови і тут, всупереч своїй спокійній вдачі, став пристрасним “афисьонадо” – любителем кориди і навіть малював афіші, що запрошували на бій биків. Вони проходили в арльском античному амфітеатрі, на арені якого у вікопомні часи билися гладіатори, а в нових проводяться грандіозні шоу і спектаклі, у тому числі і кориди.

Бой биків користується величезною популярністю на півдні Франції. Кориди організовуються в багатьох містах регіону, але головні їх центри сьогодні Арль, де корида проходит під час Пасхальних свят, і Ним, що збирає любителів цього видовища на Трійцю.

Моду на кориду завезла до Франції чоловіка Наполеона III – іспанська дворянка Еухенія де Монтіхо. “Першою леді”, мабуть, не дуже до душі припало паризьке життя, і вона старалася, якомога більше часу проводити на півдні Франції, ближче до своєї батьківщини. У Беарріце для неї побудували розкішний палац, а в сусідній Байонне влаштували справжню іспанську кориду. Її французька “прем‘єра” відбулася тут 21 серпня 1853 року. А незабаром з‘ясувалося, що південні міста Франції – сповна відповідне місце для бою биків. Головне – тут не треба нічого спеціально будувати: для вистави як не можна краще личать давньоримські арени, що добре збереглися, найбільша з яких знаходиться в Німі. А по частині природного темпераменту, настільки необхідного для подібних видовищ, якщо французи і поступаються іспанцям, то це лише, на думку самих іспанців. Таких фанатів кориди, як у Франції, в Іспанії потрібно ще пошукати.

Та все ж популярність кориди на півдні Франції пояснюється не лише ентузіазмом іспанської дружини французького імператора. Споконвіків на цій землі існували традиції “ігрищ з биками” – “курс камаргез”, тобто камаргские перегони. До речі, і слово “корида” по-іспанськи означає не “бій биків”, як прийнято думати, а “біг биків”. Побачити ці “перегони” можна в Камарге, історичної області, розташованої між Провансом і Лангедоком. Словом, бій биків припав до смаку багатьом французам, і з часом кориди дісталися навіть до Парижа. Але примітний факт. Під час фашистської окупації гітлерівці розпорядилися провести кориду на одному із столичних стадіонів. І вона відбулася. Але лише один раз. Парижани чинили опір видовищу.

Справедливості ради треба сказати, що в “варварської кровожерливої вистави” противники з‘явилися куди раніше, і серед них були Вольтер і Монтеськье, Жорж Санд і Віктор Гюго. І не без їх вагомого слова корида на багато десяток років виявилася у Франції під забороною. Відновлена вона була в 1951 році в районах, “де можна говорити про безперервну місцеву традицію”. “Ми маємо на увазі не моральні аспекти, – аргументував законодавець рішення повернути кориду, – а фінансові інтереси південних міст Франції, які можуть залучати туристів навіть з Іспанії”.

Сьогодні правому проводити кориди володіють 29 населених пунктів на півдні країни. Французький бій биків не відрізняється від іспанського: він такий же кривавий, і беруть участь в нім як приїжджі іспанські, так і місцеві матадори.