Гоа - справжня Індія из Днепропетровска Статьи, отзывы и обзоры из Днепропетровска Статьи, отзывы и обзоры и Гоа - справжня Індія Лира Тур
Турагентство Днепропетровска Лира Тур

Гоа - справжня Індія



Страны: Индия

Тут в Гоа практично 24 години в добу не завмирає повсякденне, буденне життя, хоча і дуже своєрідне, – у неї багато кольорів і відтінків, звуків і запахів. Коли подорожуєш по індійських дорогах Гоа, то як би мимоволі опиняєшся в гущавині подій, що відбуваються, буквально відчуваєш пульс країни, починаючи розуміти масштаб і складність проблем, з якими стикаються люди, що проживають в цьому, загалом, благодатному краю. Але є в Індії штат, який явно відрізняється від інших. Ім‘я його – золоте, казкове побережжя Гоа.

У «Махабхарате» ця земля названа «раєм Індри». Під пальмовою порослю сліпучою білизною виблискує конус храму індуїста Шанта Дурга, збудованого на честь богині світу Парваті, Довго не було цього самого світу в садах і на полях Гоа, зараз наповнених дзюрчанням вод і співом птиць. З часів Сидона і Тиру, хрестових походів і перших халіфатів вабили вони до себе жадібних до наживи чужоземців.

Але пали правителі індуїстів, звалилася влада делійського шаху, султанат Віджаянагар став державою Бахмані. Народ же Горманта зберіг рідну мову і древні звичаї. Навіть тоді, коли на Гоа затвердилися європейські колонізатори. Португальці, що приплили сюди у пошуках особливий цінованих у той час екзотичних спецій, затрималися тут майже на п‘ять століть, перетворивши благодатний край на основний центр своїх азіатських володінь. Конкістадори рушили мечеті колишніх завойовників і храми місцевих богів Шиви і Вішну, слоноголового Ганеши і черноликой Калі, але місцеве населення наполегливо запалювало пахощі на старих вівтарях, споруджених предками. Навіть суди святійшої інквізиції і хитрування отцов-иезуитов не зломили дух цього народу – до цих пір, через століття, багато жителів Гоа сповідають все-таки індуїзм, а не християнство. Хоча послідовників Ісуса теж багато, Коли подорожуєш по побережжю, здається деколи, ніби знаходишся де-небудь на Середземномор‘ї – довкола каплички, будиночки в християнському стилі. Але, придивившись, все ж розумієш: ні, перед тобою саме Гоа – неповторний і унікальний Гоа…

Лише у 1961 р. португальці пішли звідси. Правда, минуло ще 14 років, перш ніж колишні колонізатори визнали Гоа частиною індійської території. Гоа – це все-таки Індія. Хай декілька специфічна, але Індія. Ось звичайна для всієї країни картина, з якою починається трудовий день індійських селянок: у передсвітанковому серпанку чітко промальовувалися граціозні фігурки жінок з кованими латунними або глиняними глеками на головах. Покірливо, без видимої напруги вони несуть важенні глеки з водою. Інколи один на іншому. Можливо, саме так вироблялася дивна плавність і граціозність їх ходи?

Горбаті бички неквапливо тягнуть гарби, схожі на колісниці древніх завойовників. Край дороги, де розкинули свої крони вікові баньяни, стелеться дим кизяку, на всю потужність гримлять магнітофони. Водії, що перечікують ніч, допивають в придорожніх харчевнях заварений на молоці чай. Їх переобтяжені понад міру вантажівки не менш екзотичні, чим храми індуїстів. Кузов, кабіна, капот, крила – все покрито барвистим розписом, прикрашено амулетами.

Вдень пройти по жвавих вулицях міст Гоа – суща морока. Суцільна какофонія звуків. Сигналять всі: вантажівки і автобуси, велосипедисти і велорикші, їм вторять погоничі ослів, пов‘ючених горщиками всіх розмірів і форм. Все щось несуть – і чомусь на головах. Неважливо що – якісь вузли, в‘язки дрів, плетені корзини, набиті всяким начинням.

Справжній «броунівський» рух, якому заважають хіба що священні корови, що байдуже лежачі або стоять там, де це їм спало в голову. Навіть коли переїжджаєш мости, не перестаєш дивуватися з яскравих квітників на берегах річок. Інколи бачиш цілі водні галявини, покриті квіткою щастя – лотосом. Білий, жовтий, рожевий… Здається, ця шаноблива індусами квітка всюди. Ледве збоку, на прибережній гальці сохне білизна, що пере. Кожне сарі – пряма смуга барвистої матерії, схожа на грядку тюльпанів.

Вулиці міст Гоа повні контрастів. По ним раз у раз снують задрипанние драндулети і шикарні авто. Втім, останніх куди менше. Це і зрозуміло – рівень життя в країні в цілому вельми скромний: середній щоденний заробіток місцевих роботяг не перевищує півдолара. Якщо рупії конвертувати в американську валюту, то заможним і шанованим тут стає той, хто в місяць має дохід доларів отак сто п‘ятдесят. Як, скажімо, головний інженер на будівництві. Правда, ті, хто зайнятий в секторі обслуговування туристів, живуть краще: туристи інколи торгуються, так би мовити, до того, що синить, і невтямки ним, що заплати вони ціну істотно менше – все одно це як манна небесна для не дуже-то заможних індійців.

На Гоа залиті сонцем пляжі завжди готові прийняти гостей. Вони розтягнулися на добру сотню миль і широкою золотою смугою лежать між білою піною прибою і величезними пальмами, що шумлять на вітрі. Коли дивишся на берег з прогулочної яхти, бачиш, як віддзеркалення пальмових гаїв в бірюзовій воді перемежається з яскравими білими відблисками – уздовж всього побережжя утопчуть в зелені сучасні готелі, Довкола – ідилічний спокій.

На побережжі розташувалися найвідоміші світові ланцюжки готелів. Готель Radisson White Sands Resort – один з найкращих. У багатьох – казино, паби, ресторани, бутики, салони краси, тренажерні зали, тенісні корти, заняття йогою, щодня – жива музика і танці. Та і водних розваг вистачає – віндсерфінг, дайвинг, пара-сайлинг. У деяких готелях є навіть астрологи. Той, що будь-який бажає може замовити для себе індивідуальний гороскоп.

Гоа – це ще і калейдоскоп різних фестивалів. Вони прославили цей штат на всю Індію. Щорічне Свято світла і веселі карнавали в Дона Паула, Гаспар Діас і Сирідао залучають сюди багаточисельних туристів. Наші співвітчизники доки про це знають мало, оскільки відкрили для себе курорти Гоа зовсім недавно. Але деякі наші співвітчизники вже оцінили різноколірні фейєрверки над чорним дзеркалом нічних лагун, танці під гітару в прекрасних садах і маскаради на Авеніда-до-Брацил уподовж набережною Мандаві. Всі свята чарують своєю веселістю і дружелюбністю! І довкола стільки прекрасних дівчат!

Так, багато дивного на древній землі Золотого Гоа! По-своєму прекрасні храми індуїстів Мангеши і Махалса, мусульманський Джама Масджід, оточені чагарниками бананів і папайї. Значні не поступливі лісабонським собори, побудовані португальськими архітекторами. Тихою красою дихають криві вулички і площі з фонтанами…

А ще, якщо трохи набридли золоті пляжі, блакитний океан і пальми-арфи, тут можна влаштувати собі щось подібне до екстрим-туру. Наприклад, відправитися в місто Хампі – місце, де колись знаходилася столиця древньої імперії Віджаянагар. Сам по собі це місто екстремальним ніяк не назвеш, та зате дорога сюди комусь може здатися увлекательним пригодою. Річ у тому, що Хампі – це вже інший штат Індії, Гоа, що знаходиться недалеко від побережжя. І тут володарюють інші закони, ніж в привілейованому Гоа, де і спиртне продається, і непорушні інші блага «європейської» цивілізації. Тут же – все інакше. Це – справжня, самобутня Індія, не лакована європейцями.

Проте трястися сюди, якщо ви все-таки вибрали не туристичний автобус, припаде на так званому «сліп-басі». Любителі екзотики залишаються, як правило, задоволені. Нічого подібного особисто мені бачити раніше не доводилося: сідаєш в звичайний автобус-розвалище, усередині якого, на зразок плацкартного вагону, прикручені спальні полиці – переважно двомісні. Самі індуси цими «транчпортом» користуються рідко – говорять, що для них дорого. Але будь-який турист, що приїжджає на Гоа, напевно, може собі дозволити за десять доларів (екскурсія коштує істотно дорожче) проспати всю ніч в такому дорожньому інвалідові. Зате скільки задоволення! Це вам не по горбах скакати за декілька рупій в повнісінькому місцевими жителями автобусі! Тут – в кожного (або майже в кожного) своє спальне містечко. Інколи – одне на двох. І хоч стрибати на цій самій купині все одно доведеться, зате ноги і голова до стелі підлітати будуть у відносно вільному просторі. І не біда, якщо вранці ви прокинетеся, відчувши на собі весь тягар сусіда, що навалився на вас, як приблизно сталося в моєму випадку. Обкурившись якійсь погані, сусід-єврей так глибоко пішов в солодку млість, що навіть не відчув, як покусився на чужу територію. Він наполегливо хропів, сопів, махав руками і ліз через мене, як військо Суворова через Альпи, всіляко намагаючись порушити моє і без того не зовсім ідилічний стан – уранішня прохолода так і лізла у внутр «сліп-баса» через щілину вікна, що не закривається.

Але ці незручності ніщо в порівнянні з побаченим. Хампі знаходиться в околицях міста Хоспета. Його руїни виглядають велично і гордо. Серед них виділяється храм Вірупакша, де до цих пір люди поклоняються богам точно так, як і робило це багато століть назад. Його центральний зал побудував імператор Крішнадеварая в 1509-1510 роках на честь своєї коронації. В період свого розквіту по величині місто не поступалося Риму, а його імператорські палаци були значно більше замків Лісабона. Хампі був зруйнований в 1565 р., після битви при талі-котові, коли війська Віджаянагара зазнала поразка від Біджапурськой конфедерації.

Хампі коштує того, аби його поглянути, і цікавий турист для себе відкриє тут багато чого цікавого. Якщо ви все ж виявилися в Індії, то, можливо, не варто обмежуватися одним лише, хоч і прекрасним, Гоа? Звичайно ж, потрібно помандрувати по цій дивній країні.

Серед багаточисельних чудес, з яких дивуються туристи, що приїжджають до Індії, особливе захоплення викликає залізна колона в Делі – металевий стовп вагою шістьма тоннами, завжди відкритий дощам і вітрам. Але іржа до цих пір не чіпала заліза, виплавленого півтори тисячі років назад. Так обезсмертили свою майстерність староіндійські металурги!

Більшість іноземних туристів головною пам‘яткою Індії, її найвідомішим історичним пам‘ятником вважають Тадж-махал. Але, думається, про особливості індійського національного мистецтва не можна судити лише по архітектурі Великих Моголів. Індійське мистецтво багатолике. І, можливо, найвірніший ключ до розуміння його витоків дають фрески печер Аджанти і скальні храми Еллори.

Може, Тадж-махал широко відомий тому, що до нього від Делі рукою подати, ось він і красується на туристичних плакатах у всьому світі. Звичайно, не можна зменшувати значення цього прекрасного пам‘ятника, але печерні храми Аджанти створювалися впродовж дев‘ятисот років і по їх фресках можна вивчати архітектуру древніх міст, старовинні костюми, ювелірні вироби, зразки зброї. Це – справжня енциклопедія індійського мистецтва.

А храм Кайласа в Еллоре? Ось вже точне одне з чудес світу. Справа не в його розмірах – подібні споруд в Індії багато. Ці архітектурні об‘єми, весь храм – від високого цоколя, прикрашеного фігурами слонів і левів у натуральну величину, до пірамідальних башт – все це висічено з одного цілісного шматка скелі, є не будовою, а скульптурою. Коли личиш до храму Кайласа, присвяченого бога Шиве, бачиш як би гігантську печеру без даху. Прямовисна кам‘яна стіна з трьох сторін підступає до будови. Головний об‘єкт поклоніння – дітородний орган цього бога: кам‘яний стовп півтораметрової висоти, на який селянки з навколишніх селищ кожен ранок надівають вінок зі свіжих кольорів.

Так, багато туристів їдуть в Агру, аби лише поглянути Тадж-махал. Але ж всього лише в якихось там сорока кілометрах від нього знаходиться третя столиця Великих Моголів – Фатехпур Сикрі. Ще чотири століття назад це місто перевершувало по розмірах Лондон, але одного дня люди його покинули. І стало це місто містом-примарою. Час тут ніби зупинився, як в казці про сплячу красуню. І не змінився Фатехпур сикри за останні чотириста років. Чого не скажеш, наприклад, про Агре і Делі.

Розлучатися з Гоа шкода. Шалено шкода! Це те місце, де, напевно, кожен знаходить заняття за смаком і темпераменту. Відвернутися від відпочинку на побережжі, галасливих дискотек і екзотичних ресторанів допомагає і подорож в джунглі, де можна не лише побачити дивну флору і фауну, але і познайомитися з самобутніми звичаями людей, що там проживають. Незабутні круїзи по річках Мандові і Зуарі. Красиві храми індуїстів – в горах. Туди краще добиратися на джипах. А може, ви бажаєте відвідати прекрасний водопад Дадсадар і викупатися в його чистісіньких смарагдових водах? Після веселих і безсонних ночей Гоанських – це те, що, як мовиться, доктор прописав.

Втім, перерахувати всі блискучі скарби Гоа неможливо. Ясно є сенс відвідати це дивне місце, аби, побачивши раз, полюбити назавжди.




 Похожие статьи и обзоры

 Отдых и туры по странам:




Доступны и многие другие туры, мы ждем Вашего звонка, чтобы помочь выбрать отдых по Вашему вкусу.
Гоа - справжня Індія из Днепропетровска. Статьи, отзывы и обзоры
Поиск

Задайте вопрос нашим консультантам ОНЛАЙН

ICQ: 479 385 893


Skype: lira_helena

Полезное


Страны: Индия


Визы


Города и Курорты


Информация