Кафе і ресторани Львова

Запрошення по-львовски – на обід, на пиво або чай – звучить однаково: «Запрошую на каву». Знайомлячись з пам‘ятками західної столиці України, ми із задоволенням відпочивали в місцевих «кав’ярнях». Вони – це теж візитна картка Львова.

«Князевий келих».

Кав‘ярня розташована недалеко від пам‘ятника Шевченка і Оперного театру. У святкові дні проспект Свободи стає пішохідним, і якщо розташуватися з «келихом» «Львівського» пива на веранді, зручно спостерігати за туристами, що дозвільно хитаються. Бо у вихідний день їх в центрі якраз більшість – в основному поляки, співвітчизники і українці з інших міст. Особливість закладу – кальян. Його винесуть прямо на веранду і заправлять вибраною курильною сумішшю – насолоджуйтеся.

«Віденська кава».

Історія цього закладу (ін. Свободи, 12) вирушає в далекий 1829 рік, коли міщанин Кароль Гартман вигідно домовився з міськими властями, яким потрібна була гауптвахта, а засобів на неї в казні не було. Виклопотавши дозвіл, заповзятливий Кароль побудував одночасно гауптвахту і кав‘ярню. Завоювавши популярність в позаминулому столітті, цей заклад не розтратив її до сього дня. У 1998 році тут відкрився хороший кавовий зал. Зараз «Віденська кава» має декілька залів (кафе, ресторан, більярдний зал) і дві зовнішні веранди – верхню і нижнюю. У дворі відвідувачів зустрічає бравий солдат Швейк. Атмосфера відповідає назві – обстановка витримана в класичному стилі старого Відня. Серед відвідувачів багато іноземців. З покуштованих блюд сподобалися «Кава з жовтком», «Печене яблуко з мигдалем», «Груша з карамеллю і мигдалем з вершками».

«Під синьою пляшкою».

Це заклад знайти непросто. Буквально «прочесавши» весь квартал довкола площі Ринок, ми самостійно не змогли його виявити. Допоміг місцевий парубок, що люб‘язно проводив нас прямо до найзвичайнішого підворіття. Кав‘ярня розміщена в будинку, побудованому в 1501 році галицьким вірменином Вартановічем. Тьмяна вивіска повішена так, що необізнаний не звертає уваги на неї. Пройшовши через вузький кам‘яний коридор внутрішнього дворика, потрапляєш в іншу епоху. Цегельні стіни, старовинні меблі і літописи на стінах – тут все пронизано духом середніх століть. У напівтемряві горять свічки і спиртівки фондюшниц. У «Пляшке» – непоганий вибір міцних оригінальних настойок. Варто спробувати мед.

«Дзіга».

Арт-кафе на Вірменській своїми стінами стикається з древнім католицьким костелом. Для львів‘ян це більше «клуб мистецької знаті», чим рядове кафе. Насамперед потрібно побродити по художніх галереях, зайти в антикварну лавку, а вже потім – замовити «філіжанку кави». У кавовій карті – декілька десятків видів кави, меду і десертів. Хороші канапки – вишукана закуска під кожен напій.

«Амелі».

Невелике затишне кафе-бар у французькому стилі в Пасажі, по сусідству з бутиками. Якщо дивитися з боку вулиці углиб дворика, де розташовано кафе, бачиш доглянутий дворик з магазинчиками. Якщо сидиш в кафе лицем до вулиці, погляд натикається на класичний запущений львівський двір. І це зовсім не дратує, навпаки – занурює в особливу атмосферу, яка є лише у Львові.

Розклад руху поїздів по станції Львів