Канари - острови вічної весни

Говорять, що півча пташка, що населяє деякі з островів, і дала назву архіпелагу. Насправді, навпаки, канарка отримала своє ім‘я від назви групи з семи основних і ряду дрібних островів, що територіально належать Іспанії аж з XI століття. До іспанців острови населяли гуанчи – місцевий народ, що займається полюванням, рибним ловом і сільським господарством. Учені тверждают, що гуанчи були високого зростання, блакитноокі і з русявим волоссям, вони-то і були нащадками знаменитої Атлантиди. Іспанці підкорили гуанчей, частина з яких прийняла католицтво, а інша частина віддала перевагу смерті над полоном. Від волелюбного народу збереглися лише деякі місцеві назви та окремі слова в місцевому канарському діалекті іспанської мови. А ще исследовтели, говорять, що великий Гомер, описуючи в «Одіссеї» райські острови, що за Геркулесовими стовпами ( протокою Гібралтар), знаходяться, маючи на увазі Канари. Другойвелікий – Шекспір дуже хвалив канарські вина. Тут зупинявся Колумб по дорозі з Іспанії до Америки.

Канарци говорять, що на їх островах круглий рік панує літо. Спірне твердження, враховуючи той факт, що, коли на південному побережжі островів африканська жара, на вершині гори Тейде ( до речі, найвищій точці країни) лежить сніг аж до червня. Швидше, на Канарах постійно вічна весна. Якщо судити по буйству фарб. Офіційно ж вважається, що на архіпелазі помірно-жаркий клімат, що пом‘якшується вітрами-пасатами, що дмуть з півночі, і холодним перебігом Атлантичного океану. Можливо, саме тому температура взимку на Канарах рідко опускається нижче +10 градусів за шкалою Цельсія і піднімається вище +25. Ну а влітку температура повітря на різних островах вагається в межах від +20 до 40 градусів. Зрозуміло, що завдяки подібному природному чиннику щорік на острови спрямовуються сотні тисяч іноземних туристів з багатьох країн. Особливо взимку, коли в Європі холодно і тужливо, а так хочеться до моря і сонця. У туристів найбільш популярні три острови: Тенеріфе, Гран-Канарія і Лансароте. За вісім днів мені удалося на них побувати і буквально «захворіти» Канарами.

У гонитві за синьою птицею

Виявляється, синя птиця щастя існує. І ніде нибудь, а саме на Канарах. Точніше, на острові Тенеріфе, найбільшому за площею зі всіх островів архіпелагу. Ето-пінсон асуль-синий зяблик. Місцевий ендемік, невелика і дуже симпатична пташка. А ще тут водиться «палома турку» -голубой голуб. І багато інших цікавих представників флори і фауни. Узяти, наприклад те ж «тахинасте»растение-символ, острови. Або місцевий кактус – кордон, з соку якого все ті ж гуанчи готували снодійне, допомагаюче їм ловити рибу. Або місцевих канарських собак, використовуваних місцевими селянами для традиційного полювання на зайців. Цікаво, що на Тенеріфе собаки коричневого кольору, на острові вулканів Лансароте – чорного, а на Гран – Канарии-тигрового, під колір місцевого піску. Синій зяблик, як і канарки, з папугами дуже популярні на островах. Думаю, зовсім невипадково емблемою Gran Hotel Bahia Del Duque Resort, шикарного пятизведочного готелю, що входить в список кращих світових готелів The Leading Hotels of the World, стало зображення «пинсон асуль». Сам же готельний комплекс є отаким середньовічним палацом з безліччю ресторанів, басейнів, містків, башточок. Відчуття, що попав в казку. Що із-за рогу вийде добрий чарівник і подарує тобі щось бажане і прекрасне. Знаходиться готель на півдні острова, на побережжі Коста Адехе, найбільш популярному разом з Playa las Americas і Playa de Los Cristianos туристичними зонами. Тут створені прекрасні умови для відпочинку на будь-який смак: комфортабельні готелі, безліч ресторанчиків і магазинчиків і кончно ж пляжі і море. Ледве північніше, в містечку Абама, завершується будівництво гольф-готелю, концепція якого -“оазис у пустелі”, викликає захоплення. Величезний комплекс червоного кольору, що нагадує по архітектурі,, арабські палаци видно здалека. Двадцять тонн піску з Сазари завезено спеціально сюди для створення пляжу. Дев‘яносто тисяч рослин створюють прохолоду, а спеціальний хвилеріз захищає тих, що купаються в живописній бухті.Загалом, є, з чого дивуватися.

Втім на Тенеріфе дивують не лише туристичні зони і готелі, збудовані в традиціях місцевої архітектури. То хіба не диво побачити зовсім поряд зграйку дельфінів і невеликих китів-з борту круїзного корабля. Або помилуватися канарськими балконами в містечку Оротава, де щорік на початку червня вулиці буквально засипані кольорами, а центральну площу, Аюнтамьенто вистилає багатоколірний килим з вулканічної землі Тейде! Дивують і ступінчасті піраміди, знайдені в містечку Гуїмар, ровесники аналогічних будов в Єгипті, Мексиці і Перу.

Але звичайно ж найсильніше потрясіння для туристів, об‘єкт 1 на острові – вулкан Тейде. Це – символ всього архіпелагу.Учені говорять, що «білій горі» (а саме так переводиться Тейде з мови гуанчей) близько 600 тисяч років. І хоча останнє виверження Тейде сталося в кінці XVIII століття, до цих пір можна періодично спостерігати сліди його активності – викиди сірки і залишки чорної лави, яка використовується місцевими селянами як добриво для вирощування канарської картоплі, – невеликою, зморщеною, але дуже смачною. Екскурсія по Національному парку Тейде, коли піднімаєшся від побережжя на надхмарну висоту, вражає. По дорозі милуєшся красою, канарською сосною, кактусами. А на місці застигаєш від захоплення побачивши Рокес де Гарсия – скель химерних форм, які були змальовані на старих іспанських грошах! Десятки шарів лави різного віку, складу і кольору, неймовірні кам‘яні скульптури, кратери і скелі – все це можна побачити і зберегти на фото в гірській улоговині Лас Каньядас. І на всю природну пишність можна поглянути майже з вершини, куди доставляє туристів фунікулер. Якщо повезе, можна побачити фіалку Тейде – рослину, здатну існувати на висоті в 3500 метрів. А інші рідкісні рослини, доісторичні, до цих пір є в тропічному лісі «Лаурісильва» – на півночі острова, в районі Анаги. А на північному заході викликають захоплення обривисті скелі Лос Хигантес-«Гиганти». А в містечку Ікод де лос Винос-тисячелетнее драконове дерево-теж канарський ендемік. Колись воно цінувалося на вагу золото-за здатність виліковувати багато захворювань. Відомий німецький учений-натураліст Олександр Гумбольдт, піднявшись на Тейде, розридався-настільки переповнювали його відчуття від побаченого.

Острів чудес і «сюрпризів»

Думаю, що Гумбольдт прийшов би в щонайповніший захват і від острова Лансероте, до якого всього лише 50 хвилин літа від Тенеріфе.Унікальний по красі ланшафт-наиболее характерна прикмета Лансароте, часто званого «Островом місячного пейзажу». Тут мало зелені на відміну від Тенеріфе, клімат сухіший. Зате вражаюче красиві гори і вулкани, завдяки яким ЮНЕСЬКО оголосила весь острів біосферним заповідником.Саме вражаюче місце і популярне в Національний для туристів парк Тіманфайя. Його ще іменують Вогненними горами. Відвідини парку починаються з різних «фокусів», вихзивающих у туристів непідроблений захват: виверження гарячої пари, розжареного піску на прохолодній землі. По сусідству розташований ресторан, в якому м‘ясо і рибу готують на вулканічному жарі. Сама екскурсія здійснюється на автобусі по спеціально прокладеній дорозі. Ходити пішки по Тіманфайе категорично заборонено. Через автобусні ж вікна відкриваються вражаючі по своїй красі різноколірні гори і піски, чорна лава, твірна химерних фігур. Відчуття-що віртуально подорожуєш по якійсь іншій планеті у фантастичному фільмі.

Тиманфайя-не єдине диво Лансароте. На північному сході острова знаходиться 7-кілометрова печера Cueva de los Verdes, а в ній концертний зал.А в іншій печері, Jameos del Agua, в кристально чистій воді мешкає єдиний в світі білий сліпий краб, крихітний і дуже симпатичний. Гордість острова Сад кактусів, створений за проектом Сесара Манріке, чудового місцевого художника, скульптора і дизайнера. Ета, остання робота майстра, є жерло вулкана, в якому відвідувачі можуть милуватися майже 2000 кактусів з різних країн. Чого тут лише немає: крихітні пухнасті з яскраво-червоними кольорами і круглі, схожі на пуфи, вертикальні, вище за людське зростання і орчилья, з якого робили пурпурну фарбу ( точніше з паразитів, що мешкають на цьому вигляді кактуса) -всего і не опишеш. Острів взагалі залишився таким красивим завдяки Сесару Манріке, будинок-музей якого-також об‘єкт обов‘язкових відвідин всіма туристами. Ось вже де розвернулася фантазія «канарського Дали». Чудні модулі, що крутяться, які Манріке називав «іграшками для вітру» ( такі є віл багатьох місцях острова) гармонійно вписалися в архітектуру садиби яскраво білого кольору, витягнуті дивани і столи незвичних форм, авангардний живопис на все для стін це Сесар Манріке. А ще ця неординарна людина спроектувала сад та і сам п‘ятизірковий готель Gran Melia Salinas, найрозкішніший на острові. Розташований він на побережжі Коста Тегизе, спокійному і тихому. Основне ж тусовочное туристичне місце ( і таке є на Лансароте) знаходиться на південно-східному побережжі Пунто подів Кармен. Тут-невисокі готелі, пітьма ресторанів і барів, дискотек, недорогих пансіонів. І життя кипить цілодобово.У затоці Ель Гольфо можна побачити поряд з морем озеро яскраво-зеленої води. А в містечку Тегисе насолодитися неспішною прогулянкою по тихих середньовічних вуличках серед яскраво-білих будинків із зеленими вікнами і дверима.У містечку Манча Бланка в маленькому монастирі знаходиться образ Пресвятої Богоматері, покровительки острова. Згідно легенді, саме завдяки ній потоки розжареної лави зупинилися перед монастирем. І багато ще чудес можна виявити на Лансароте, де можна прокотитися на верблюдах і послухати класичну музику в печері, поласувати солодким місцевим виноградом, зростаючим на схилах вулканів і придбати екзотичні кактуси, викупатися в чистісіньких бірюзових водах і позагорать на пляжі з чорного піску.

«Контінет в мініатюрі»

Так часто іменують в путівниках Гран-Канарию-из-за великої кількості і різноманітності природних ландшафтів і різних пам‘яток. До останніх з повною підставою можна віднести кратер вулкана Бандама, на дно якого на глибину 220 метрів туристи спускаються по вузенькій стежині. А яка прекрасна панорама всього острова відкривається з вершини кратера! Або знаменитий пляж Маспаломас, що є цілі 8 км. піщаних дюн. Цікаво, що температура води, що омиває дане місце, круглий рік вагається в діапазоні від +20 до +24 градусів.Лас Паломас-наиболее стара курортна зона острова. В основному тут відпочивають скандінави. Ну а найвідоміша курортна зона, що славиться нічний жизнью-Playa del Engles. А на крайньому півдні дуже спокійний пляж Playa de las Meloneras, гордість которого-пятизвездочник Hotel H10. Playa Meloneras Palace.

Особливість острова, третього за площею після Тенеріфе і Фуертевентури, довжелезні і глибокі яри. Починаються вони в центрі і закінчуються біля моря, де багато натуральних пісочних пляжів.У одному з ярів розташувався Palmitos Park, ботанічний сад і зоопарк, де можна побачити канарських папуг, метеликів і навіть варана з острова Комодо-большого варана. А неподалеку фешенебельний готель для любителів великого тенісу. Заслуговують на інтерес відвідини острівний найбільшого для столиць іспанського морського порту Лас Пальмаса. А в нім: будинок-музей Христофора Колумба, Кафедральний собор, Канарський музей, Каам ( атлантичний центр сучасного мистецтва). У ущелині Барранко де Балос можноувидеть доісторичні малюнки. А в містечку Guayadeque-дома місцевих жителів в печерах, печерну церкву і навіть ресторан. До речі, виявляється жити в печері сповна комфортно: зимой-нехолодно, а летом-нежарко. Так принаймні запевняють місцеві жителі.

Гран-Канарія славиться своїми незвичайними святами. В першу чергу грандіозним карнавалом, проходящим в кінці січня. Але об німа розмову особливий. У містечку Санта Брігита владнують свято піни-тут всіх поливають водою. У містечку Гия проводиться свято сиру. А в Марсагане-праздник води. У іншому містечку – праздник калюжі, коли місцеві жителі і туристи упірнають у велике водоймище і ловлять руками невеликих рибок. А в невеликому селі Агаэте-праздник віток: коли натовпи народу луплять вітками дерев океан, караючи злих духів за засуху. «Буривши, застигла в камне»-это про гори в містечку Техеде, звідки відкривається найкрасивіший вигляд на острів, на який хочеться повернути знов і знов. Як і в цілому на архіпелаг раю, до якого рукою подать-всього-то 7 годин літа.