Кельн і Дюсельдорф из Днепропетровска Статьи, отзывы и обзоры из Днепропетровска Статьи, отзывы и обзоры и Кельн і Дюсельдорф Лира Тур
Турагентство Днепропетровска Лира Тур

Кельн і Дюсельдорф



Страны: Германия

У багатьох країнах є пари міст, що “змагаються”: Москва і Петербург, Мадрид і Барселона, Ліон і Марсель… Є такий тандем і в Германії. Жителі розташованих в півгодини їзди один від одного рейнських міст Дюсельдорфа і Кельна відносяться один одному вельми критично. І знаходять для цього безліч причин.

Відразу після Другої світової війни англійські окупаційні власті в Германії утворили нову адміністративну одиницю – федеральну землю Північний Рейн – Вестфалія, із столицею в Дюсельдорфі. В той же час канцлер Німеччини Конрад Аденауер, уродженець Кельна, прийняв рішення проголосити столицею Західної Німеччини не своє рідне місто, а маленький, нічим, окрім університету, не примітний Бонн. Оскільки деякі урядові служби працювали і в Кельне, злі язики (особливо родом з Дюсельдорфа) охрестили це крупне місто “Передмістям Бонна”. І кельнци, впродовж всієї історії ті, що гордилися своєю незалежністю (останній курфюрст був вигнаний звідти в 1288 році, і з тих пір Кельн був “вольним містом) затаїли образу: адже в глибині душі вони упевнені, що лише Кельн гідний бути столицею чого б то не було! Вже в усякому разі, не Дюсельдорф, поступливий йому і по території, і по населенню.

Кельнци вважають дюссельдорфцев зарозумілими снобами з вітром в голові. Ті, у свою чергу, дивляться на сусідів як на простакуватого “селюка”. При цьому на вихідні і ті та інші із задоволенням їздять один до одного в гості, на екскурсії і на прогулянки – і повертаються з новими байками і анекдотами про сусідів.

Цезарь і неандертальці

Кельн – одне з прадавніх міст на території Німеччини. Сюди доходив з військами Юлій Цезарь. Тут в 15 році н.э.родилась Агрипина, майбутня дружина імператора Клавдія і мати Нерона. У 50 році Клавдій на честь дружини привласнив невеликому військовому поселенню красиве ім‘я: Колонія Клаудіа Ара Агріппіненсиум, що згодом скоротилося до “Колонія”, в німецькій вимові Кельн. Вже при римлянах Колонія почала розростатися і процвітати, і сьогодні жодне німецьке місто, напевно, не може похвалитися такою кількістю пов‘язаних з древньою цивілізацією пам‘ятників. До 450 року тут жили і правили римляни, потім місто “зворотний” відвоювали германці-франки, але впродовж всього середньовіччя Кельн гордо іменував себе “Північним Римом”.

Назву “Дюсельдорф” означає “село на Дюсселе”. Дюссель – невелика річечка, що протікає через місто, ні в яке порівняння що не йде з великим Рейном. Статус міста це “село” отримало лише в 1288 році, в результаті тієї самої битви при Воррінгене, коли Кельн – на той час одне з найбільших в Європі міст, позбавився від ненависного курфюрста Зігфріда фон Вестербурга.

Зате саме в передмісті Дюсельдорфа, селі Неандерталь, були в середині XIX століття виявлені останки нашого симпатичного предка, що отримав ім‘я неандертальця. Означає яко-жодні люди водилися тут вже 50 тисяч років назад! Отже древньо: Дюсельдорф або Кельн?

Собор і вертеп

Перше, що бачиш, під‘їжджаючи до Кельну з боку Дюсельдорфа, – це величезний напис над залізничними коліями: “4711 Echt Koelnisch Wasser”. Тут-то і згадуєш, що всім відомий одеколон винайдений саме тут! До речі, цим, найпершим одеколоном з оригінальною етикеткою завалені всі прилавки міста: прекрасний сувенір для туристів. Друге видовище, що відкривається прямо з вікна поїзда, – громада знаменитого собору Кельнського, найзнаменитішого “довгобуду” в історії: на його зведення пішли 632 роки і два місяці.

Волею містобудівників вийшло так, що цей історичний пам‘ятник стоїть практично на вокзалі. Ще один привід для зубоскальства дюссельдорфцев, які іменують собор “вокзальної церквухой” – Bahnhofskirchlein. Що твориться біля підніжжя “церквухи”, важко собі уявити. Тут тусуються неформали всіх мастей, старезні панки і хиппи-“пионери”, ролери злітають на своїх ковзанах мало не на самий шпиль і неодмінно хто-небудь проти чого-небудь протестує. Кілька років тому, під час подій в Косове мені довелося бачити тут два невеликі галасуючі натовпи: одна “демонструвала” в захист косоваров, інша проти. Всупереч чеканням вони не побилися: постоявши пару годин під квітневим дощиком і не викликавши суспільного резонансу, обоє угрупування зібрали прапори і гасла і спільно відправилися пити пиво.

Під‘їжджаючи до Дюсельдорфа з боку Кельна, бачиш лише досить нудні приміські споруди. І раптом, на самому в‘їзді до міста, – багатоповерховий, багатовіконний будинок. У кожному вікні – дівиця в негліже, в самій, на її думку спокусливій позі. Це… будинок побачень. По наївній логіці власників, що кожен в‘їжджає в місто повинен так спокуситися такою, що відкрилася його погляду неземною красою, що тут же, з вокзалу, побіжить “по дівчатках“. З кельнской точки зору, це ще одне підтвердження легковажності сусідів. Дюссельдорфци ж з гумором відносяться до такої “візитної картки”, але неодмінно звертають увагу приїжджих на “пам‘ятку”.

Беріг правий, беріг лівий

Кельн розташований на обох берегах Рейну, але головна, стара частина міста – це правобережжя. Ліва сторона, на думку самих кельнцев, володіє лише однією гідністю: виглядом на праву. Дюсельдорф – місто переважно лівобережне, але райони “справа” – це не які-небудь новобудови, а престижні житлові квартали, де мріє жити кожен.

А головна артерія і в тому і в іншому місті – це набережна Рейну, до якої збігають старовинні центральні вулички. Стара частина Кельна, де знаходяться всі пам‘ятки міста, у тому числі романські церкви незвичайної краси, починається відразу за собором. Як у всіх старовинних містах, що стихійно будувалися, центр Кельна – примхлива павутина довгих і коротких, але неодмінно вузьких і звивистих вуличок “з характером”, тобто що не завжди зволяють впускати приїжджого. Йдеш від собору начебто вірною дорогою, але потрапляєш чомусь не під покров древніх церков, а на жваву Хоештрассе, в гущавину крупних магазинів. А захочеш зайнятися шоппингом, неодмінно загубишся в старому місті.

Дюсельдорф знаменитий новою архітектурою. Де ви, наприклад, бачили, церква з куполом у формі пасхального яйця, окрім церкви св. Роха? А хмарочос, крізь який проходит транспортний тунель? Деякі фантазії містобудівників абсолютно нез‘ясовні. Як вам сподобається, наприклад, парк, де замість дерев – безліч стовпів з циферблатами на верхівці? Всі годинники йдуть і показують один і той же час. Куди там Сальвадору Далечіні!

А недалеко від цього бенкету сюрреалізму притулився скромний бюст… Пушкіна. Що це дар Києва своєму місту-побратимові Дюсельдорфу – зрозуміло. Але чому він попав в таке сусідство? Невелика стара частина Дюсельдорфа – Altstadt – має планування, найбільш зручне для страждаючих топографічним ідіотизмом, тобто “квадратно-гніздову”. Половина вулиць йде паралельно набережною, друга половина – перпендикулярно. Жодних особливих пам‘ятників старизни тут немає – просто миле німецьке “містечко в табакерці”. А набережну Рейну, на яку виходять всі перпедикулярние вулиці, називають “щонайдовшим пивним прилавком Європи”. Кельнци пирхають: все-то в цьому Дюсельдорфі само-саме!

Курфюрст і карнавал

При всій моїй любові до “Дюсселю”, не можу не визнати: схильність до фанфаронства в місцевого населення і насправді є. Яких тут лише не придумують місту прізвиськ! І “маленький Париж”, і “конторка Європи”, і “Токіо на Рейні”. І навіть “найдорожча вулиця Німеччини” розташована саме тут – Koenigsallee, отоварюватися в магазинах якої не прийде в голову жодній нормальній людині. Хіба що залітному мільйонерові.

Можливо, чималу роль у формуванні тутешнього менталітету зіграв курфюрст Іоганн Вільгельм (по-місцевому Ян Веллем) Пфальц-Нойбургський (1679-1716), марнотратник, вітрогон і меценат, що обожнював своє місто і що зробив його центром мистецтв, яким Дюсельдорф залишається і до цих пір.

Кельнци чудових мір не люблять. Вони і так знають, що їх місто найкраще, навіщо кричати про це на все світло? Те, що дюссельдорфци вважають “недалекістю”, насправді – бюргерський здоровий глузд і відчуття власної гідності людей, які добилися процвітання самі, без допомоги високих заступників. Лише раз на рік зі всіх поголовно кельнцев злітає наліт доброчесності – під час масленичного карнавалу, коли і старий і молодий в найнеймовірніших костюмах виходить на вулиці і п‘ять днів буквально “стоїть на вухах“. Чи варто говорити про те, скільки випивається при цьому пиво!

“Альт” і “Кельш”

“Все що завгодно, лише не “Кельш” – попереджали мене приятелі в “кнайпах“ Дюсельдорфа. – За це можна і по фізіономії виклопотати!” “Що-що вам? “Альт”? Не тримаємо! Це що, пиво таке?” – обіллє вас презирством “кебес” (тобто офіціант) в кельнской пивної.

“Альт” – темне гіркувате пиво, яке варять виключно в Дюсельдорфі. “Кельш”, навпаки, світле кислувате, а рецепт його приготування знають лише в Кельне. Як сусіди п‘ють “цю погань”, не розуміють ні в одному ні в іншому місті.

До того ж Alt належить пити з приземистих, широких пивних стаканів. Адже ось дурість! Будь-яке дитя знає, що Koelsch хороший лише тоді, коли його наливають в стакани високі і вузькі. Для науки сусідам кельнци поставили на одній з центральних вулиць “Пивний фонтан” у формі кам‘яного стакана, зрозуміло, високого і вузького. Шкода, що б‘є з нього не пиво.

А в жилах Дюсельдорфа циркулює, швидше за все, саме пиво. Бо коли знайомі мене одного дня повели в “серце Дюсельдорфа”, це виявилася старовинна пивоварня з величезною пивною, що примикає до неї, – Zum Uerige.

І все-таки дещо об‘єднує любителів “Кельш” і “Альт”. По-перше, слава обох сортів не виходить за межі Рейнланда: обоє вони погано піддаються транспортуванню і хороші лише “із запалу, з жару”. А по-друге, і кельнци, і дюссельдорфци зневажливо повернуть ніс від напоїв, вироблених за рисою обожнених міст…

Вчитися і працювати

Кельн – місто крупної промисловості, банківське, торгівельне і медіацентр. У Дюсельдорфі ж промислових підприємств немає – вони всі зосереджені в сусідніх містах Ессене і Бохуме. Зате це столиця (знову “столиця!”) мистецтва і дизайну, масових комунікацій і реклами, музики і міжнародної торгівлі.

Старовинний університет Кельнський носить ім‘я середньовічного вченого Альберта Великого. Правда, минуле цього учбового закладу поважніше, ніж сьогодення: сьогодні воно настільки переобтяжений, що вчитися там скрутно. Так само як і інші учбові заклади міста: Вища спортивна і Вища економічна школи.

Головний учбовий заклад Дюсселя – Академія мистецтв, довкола якої крутиться бурхливе богемне життя міста. А ось Університет ім. Генріха Гейнеа хворіє на ту ж хворобу, що і кельнский. Якщо вас не лякає те, що свого професора ви бачитимете раз на місяць, а лекції слухати, сидячи на підлозі в переповненій аудиторії, поступайте туди. Але краще всього почати з однією з мовних шкіл будь-якого з міст, де вас навчать відмінному німецькому – зовсім не кельнскому діалекту “кельш” і не Дюсельдорфу “платт”.




 Похожие статьи и обзоры

 Отдых и туры по странам:




Доступны и многие другие туры, мы ждем Вашего звонка, чтобы помочь выбрать отдых по Вашему вкусу.
Кельн і Дюсельдорф из Днепропетровска. Статьи, отзывы и обзоры
Поиск

Задайте вопрос нашим консультантам ОНЛАЙН

ICQ: 479 385 893


Skype: lira_helena

Полезное