Китай - все ще таємниця для європейців

Добре, що ми не китайці. Живемо собі і твердо знаємо, що і Карпати, і Крим, і інше нікуди від нас не подінуться – вони під боком і у будь-який момент туди можна махнути. Добре, що ми не китайці – адже вони те ж саме думають про свою красу і так же, як і ми, в більшості своїй їх не бачать. Зате у нас є шанс поїхати до Китаю і побачити все те, що жодного разу не бачили дев‘яносто відсотків жителів Піднебесної імперії.

А якщо брати всі чудеса, які можна охопити за одну поїздку, легко залишити за прапором – в сенсі знання місцевих пам‘яток – практично весь китайський мільярд населення. Ну, може, і знайдеться мільйона два-три тутешніх жителів, що зуміли і по Янцзи прокотитися, і теракотову армію поглянути, і на Хайнане відпочити, і за площею Тяньаньмень пройти до забороненого міста. Так ці два-три мільйони – крапля в морі порівняно зі всім китайським народом. Невже ми упустимо шанс обскакати китайців в знанні Китаю?

Ніхто не знає, про що думав той безвісний китаєць, що заклав перший камінь Великої Китайської стіни – твердо знаючи, що закінчення будівництва він точно не побачить. А що думав той, хто змахнув рисовим віником залишки розчину з кладки і виголосив по-китайськи щось подібне до «Ну ось, побудували. Тепер щасливо жити будемо»? Цього ми вже ніколи не взнаємо, але відчути атмосферу найбільшого і найдаремнішого будівництва в історії людства доки зможемо – благо, недалеко від Пекіна розташована одна з ділянок Стіни, що найбільш збереглися.

Взагалі в Китаї шалено цікаво слухати екскурсоводам, оскільки екзотика – в Китаї в кожній фразі і кожному слові, але куди цікавіше в Китаї просто дивитися, мовчати і слухати цю так і не пізнану європейцями країну.

Не будуйте ілюзій – Ви теж повернетеся з відчуттям, що нічого не зрозуміли. Але всіх Ваших попередників, починаючи з Марко Порожнисто, це нерозуміння анітрохи не засмучувало, просто робило мудріше.

На перший погляд в діях китайців немає логіки – ту ж Стіну будувати було безглуздо. Тоді, дві тисячі років назад, великий реформатор і збирач земель китайських Цинь Шихуан («Перший імператор царства Цинь») просто злякався – уві сні йому приснилося, що імперію, яку він створював, впокорюючи всі навколишні царства, зруйнували кочівники, що прийшли з півночі. Ну, він і повелів.

Інша справа – його гробниця. Легенди про її розкіш гріють серця китайців вже третій міленіум. Хоча головне багатство – теракотове військо з семи тисяч піших і кінних воїнів, скрупульозно виконаних і по зростанню побудованих в нескінченні колони, – відшукали зовсім недавно.

І буквально пару років назад заговорили про те, що величезний підземний склеп-палац імператора – зроблена для відведення жадібних очей дурилка, а дійсна гробниця великого правителя (ось де розкіш-то має бути!) ще не знайдена. Але всі свої дурощі – балощі з петардами, рисовою соломою, залізняком, листям і глиною – китайці зуміли, як і з Великою стіною, довести до логічного кінця.

Тепер світ має порох, папір, компас, чай, фарфор. Спробуйте зрозумій їх! Ось, власне, за цим і їдуть до Китаю – спробувати зрозуміти зовсім іншу, абсолютно відмінну від європейської, логіку і філософію життя. Хто видивляється по сторонах, клацаючи «никонами» і поводя відеокамерами. Хто намагається повторити хитрі рухи тіла у-шу, дивлячись в рот інструкторові і ганяючи енергію від пупка до кінчиків пальців. Хто намагається визначити, наскільки сам Китай відповідає теорії фэнь-шуй, що завоювала світ.

Головне, що китайська філософія втілена не лише в химерній («крила злітаючого метелика») архітектурі, але і природа тут виглядає, ніби збудована чиєюсь вміло-примхливою рукою.

Поїздка по країні – неймовірний калейдоскоп. Імператорський палац в Пекіні (Бейцзін по ханьски, а «хань» – це власне китайці, все просто), солодко-пряний з тонкою ноткою смороду запах з аптеки з національним зіллям, безумні каньйони річки Янцзи, чудова кухня, галактичний передзвін мідних пластин в монастирі, космополітичний Шанхай, Нанкин, незрозуміло чим що нагадує Одесу, і острів Хайнань, де волею природи і людською завзятістю раптом народився один з кращих світових курортів.

«Китай не перестає дивувати» – цінність цього штампу в тому, що він не застаріває вже три з половиною тисячоліття. Ні, добре, що ми не китайці. Тому що будь ми ними, нам не довелося б їхати до Китаю. І це було б дуже образливо.