Краків - легенда Польщі

Є щось несправедливе і навіть образливе в розхожому вираженні “друга столиця”. Санкт-Петербург, Стамбул, Александрія – впродовж століть ці міста грали провідну роль в своїх державах, будучи центрами політичного, економічного і культурного життя. З різних причин надзвичайно важливі столичні функції вони вимушені були передати іншим містам, хоча при цьому ніколи не забували про минувщину величі і славі. І така ситуація типова для багатьох країн. Відмінність помітна лише відносно народу до своїх символів і в тій особливій аурі, яка все ще витає в древніх містах.

Можливість відчути її з‘явилася у мене в Кракові, легендарній столиці Польщі і одному з красивих місць Європи. Лабіринти середньовіччя Скажу відразу: тому, хто їде до Кракова вперше, захопленими емоціями варто запастися удома, оскільки захоплюватися доведеться постійно, мало не на кожній вулиці і в кожної будівлі. Місто розташоване на півдні Польщі. Місцевість горбисто-гориста, тому автобусу доводиться постійно петляти по витіюватій магістралі, то деручись вгору, то нестримно сходячи вниз. Коли ж в уранішньому серпанку здалися башточки міста, ми відразу і не зрозуміли, що це Краків: він немов розплеснувся по околицях, то тут, то там виглядаючи із-за горбів черепицею дахів і типовими багатоповерхівками. Втім, центр, як і личить середньовічному поселенню, виявився чітко обкресленим – це в пізніші часи кордону міста розширилися. Але нас в першу чергу цікавило саме його історичне ядро. Залишивши речі в готелі, майже не відпочиваючи, ми відправилися на екскурсію. Вона була пішою, що дозволило повніше відчути дух Кракова, пройшовшись по мощених вуличках і заглядаючи в незліченні магазинчики і сувенірні лавки. Перед цим, за порадою гіда Франтішка, ми обміняли деяку суму валюти (євро, як і у нас, міняти вигідно, ніж долари).

Дорога лежала через Флорьянськую вулицю, мабуть, найулюбленіше місце всіх тутешніх людей творчості. На огляд (і для продажу) в декілька рядів виставлені картини краківських художників. Їх головний вміст – архітектурні об‘єкти міста. На цій же вулиці між “Макдональдсом” і піцерією розташовано маленьке кафе, також знамените своїми полотнами. Правда, їх поява незвичайна: колись господар закладу пропонував убогим художникам, яким нічим було розплатитися за випиту каву, прямо на стінах залишати “плату”, – малюнками. Саме ці художні розписи і прославили затишні “кавярню”. А на протилежній стороні вулиці розташований готель, який відвідували російські імператори, знаходячись в місті. Начебто нічого особливого, але туристи, змовницьки повідомив наш гід, вражаються дуже. Вуличка плавно перетікає в головну площу Кракова, де також розташовано немало символів міста. Перш за все це Марьяцкий костел (один з 88 в Кракові), вельми високий і знаменитий своїми різними по архітектурного виконання башточками, торгівельні ряди (так звані Сукенніце) і ратуша – теж велика, важлива і страшно симпатична. Тут же вам покажуть місце, з якого звертався Тадеуш Костюшко до городян, приносячи клятву вірності вільної і незалежної Мови Посполитою.

Як ми знаємо, повстання Костюшко (до речі, нашого земляка) було пригнічене російськими військами, але національним героєм він став в трьох країнах – Польщі, Франції і США. Всього пару сотень метрів – і суне а головній площі поступається місцем зосередженій тиші лабіринтів краківських вуличок і двориків. Згортаючи в один з них, ми потрапляємо на територію Ягеллонського університету – одного з найвідоміших в Європі. Зараз там вчиться порядка 20 тисяч студентів, і сучасні корпуси, природно, перенесені в інші райони Кракова. У іншому дворику нас зустрічає скульптура Папи римського Іоана Павла II, виконана в повне зростання. Понтифік виправ руки назустріч гостям, як би бажаючи всіх обійняти… Відчуття взаємні, а любов до нього поляків сповна з‘ясовна – Папа за національністю поляк. Вавель Перша “історична” подорож по місту закінчується для нас відвідинами Краківського кафедрального собору на Вавельськом горбі – найшанобливішому місці всієї Польщі. “Тут все – це Польща: кожен камінь і кожен найдрібніший уламок, а людина, що увійшла сюди, стає частиною Польщі.

Вас оточує довіку безсмертна Польща”, – так в своїй поемі “Звільнення” написав про Вавельськом соборі письменник Станіслав Виспяньський. Тут, і там поховані монархи – королі і імператори. Але якщо в Пітере надгробні плити вінценосних осіб практично однакові, в Кракові усипальня кожного короля – витвір мистецтва. До того ж ми можемо уявити, як виглядала та або інша видатна особистість – скульптори середньовіччя прекрасно передали в камені риси монархів… Особливу увагу звернете на саркофаг Стефана Баторія, найбільшого правителя Мови Посполитою, який звільняв білоруські міста від військ Івана Грізного. Баторій родом з Угорщини, про що і сьогодні нагадують національні прапори цієї країни, залишені під час екскурсій його земляками. На жаль, в склепі Адама Міцкевича, що знаходиться неподалеку, білоруських прапорів нам побачити не довелося…

Піднімаючись по вузеньких сходах одних з башт (зовсім як в нашому Мирському замку), квапимося побачити найбільший дзвін Польщі – “Сигизмунд”. А відлили його із захоплених в російських військ гармат – трофеїв знаменитої битви 1514 роки. Торкаючись до нього вперше, не забудьте загадати бажання, говорять, воно неодмінно збудеться. Біля підніжжя замку знаходиться пам‘ятник Драконові – символу Кракова, а з його стенів відкривається чудовий вигляд на місто, сріблясту стрічку Вісли і курган Костюшко. Словом, знаходячись на Вавеле, будьте готові витратити добру половину фотоплівки, ніскільки про те згодом не жаліючи. Що до суперництва колишньої і нинішньої столиць – Кракова і Варшави, то воно не виявляється. Як реліквію бережуть поляки своє королівське місто і в той же час гордяться динамічним, молодим, але теж з пристойним багажем історії сьогоднішнім центром держави. Так мені принаймні здалося.

Ознаки Європи Краків – типове європейське місто. Тут сучасність не намагається сперечатися з історією, усвідомлюючи даремність і безперспективність ретушування останньою. А тому не округлюйте ока, виявившись через дві трамвайні зупинки не в XXI столітті, а в XVI, і навпаки. Приголомшує велику кількість реклами, особливо уздовж магістралей, граффіті, яке, схоже, ніхто не збирається стирати. Але найголовніше – люди. Поляки дуже доброзичливі і завжди підкажуть, як пройти на потрібну вулицю або знайти той або інший магазин. Спілкуватися з ними одне задоволення, особливо коли хоч трохи володієш мовою (не раз з вдячністю згадував університетських викладачів, що учили польському). Втім, білоруська мова дуже йому близький, так що, відірвавшись від своєї групи, можна не турбуватися з приводу комунікації.

А можливість самостійної подорожі по незнайомому місту, погодитеся, завжди чарує. Про їду, пригнічені враженнями від побаченого, ми пригадали ближче до вечора. Ситний обід в одному з кафе напроти Оперного театру обійшовся приблизно в 15 злотих (близько 4 доларів). Потім ми відправилися в аквапарк – найбільший в Польщі. Зовні він чимось нагадує мінський Льодовий палац, лише ось різноколірні спіралі труб, що стирчать зовні, видають його “водне” призначення. Одну годину в аквапарку також стоїть близько чотирьох “зелених“, втім, плескатися там можна скільки завгодно – при вході на руку надіваються пластмасові годиннички з чіпом, і по дорозі назад інформація про час висвічується на комп‘ютері. Перевищив ліміт – плати. До речі, для дітей передбачені знижки.

Для зведення: територія аквапарку поділена на декілька ділянок, причому неглибоких – не більше півтора метрів. Вода дуже тепла, і стає просто такою, що обпалює, коли по тих самих трубах-спіралях летиш з висоти 5-7-поверхового будинку, причому з багаточисельними віражами. Втома від дороги і екскурсії після цього як рукою знімає. Рекомендую. Маркет – супер! Поки у нас лише ведуться розмови про будівництво гіпермаркетів, в Польщі вони давно і успішно працюють. Ці магазини, вибачте на слові, самі по собі заслуговують на окрему екскурсію. Се стало зрозуміле, коли перед від‘їздом нас привели в гіпермаркет М1 – найбільший в Кракові. Його каси втрачаються десь за горизонтом, а багаточисельні відділи і зовсім унеможливлюють легкої прогулянки. Лише тепер особливим сенсом наповнилися іронічні репліки Задорнова про наших людей, що вперше попали в гіпермаркет. Лише ось нам було не до іронії – встигнути б вибрати дарунки і гостинці для рідних і друзів.

Замість післямови Польща – дивна країна. Дивна, красива, загадкова і… дуже далека. Але вона миттєво стає своєю, якщо пригадати історію, побродити по вулицях її міст, поспілкуватися з людьми. І це неодмінно потрібно зробити, оскільки наша західна сусідка активно прагне до Європи, і вже восени попасти туди буде складніше і дорожче. Поквапимося!