Люнебург - місто Білого золота

При згадці про Люнебурге німці думають про відпустку в найбільшій вересовій пустці Німеччини. І ще на розум приходить сіль, без якої важко собі уявити минуле і сьогодення міста.

У Люнебурге все солоне: навіть міський журнал в інтернеті називається “Солоним”. Сіль тут не просто надає смаку їді або використовується як старий народний засіб, аби вивести плями від червоного вина. Вона оберігає від злих духів і чаклунства, сіль і хліб приносять щастя при вселенні в нове житло, але найголовніше: сіль приносить багатство.

Принаймні, так було раніше. Більше тисячі років назад жителі Люнебурга випадково виявили у себе запаси солі, і з тих пір вона їх годує. Оскільки багато століть сіль була практично єдиним засобом для тривалого зберігання продуктів харчування, її видобуток весь час розширювався. Завдяки торгівлі “білим золотом” Люнебург виріс в одне з найбагатших і процвітаючих міст союзу Ганзейського.

Біле золото

І сьогодні в місті усюди видно сліди минулого соляного благополуччя. Крокуючи по добротних бруківках, городяни і їх гості милуються багаточисельними старовинними цегельними будинками, зведеними у минулому спроможними купцями. Фасади і двері прикрашає витіювате різьблення і химерні орнаменти. Над головою нависають майстерно зроблені еркери і точені балюстради будинків.

Засунути голову в кривій будиночок

Люнебургу вже більше тисячі років. Століття не прошли для міста непоміченими, багато споруд з часом покосилися. У тому районі, де буквально під містом добували сіль, багато будинків осіли. Стіни зігнулися, ніби довгий час протистояли сильному вітру, а багато чудових фасадів сильно накренилися назад. Тоді як будівлі з роками вростали в землю, люди ставали все вищими і вищими. Якщо сьогодні, входивши в старий будинок, не нахилити голову, не минути шишки на лобі.

От солі до нових технологій

З 1980 року сіль в Люнебурге більше не добувається, а соляна шахта, що працювала з 956 року, перетворена в Музей солі. Сіль на порядку денному життя міста тепер не стоїть, зате торгівля як і раніше дуже важлива. Майже 70 000 міських жителів працюють сьогодні у сфері послуг, в торгівлі і переробних галузях. Крім того, довкола міста виросли різні промислові підприємства. Аби сприяти тут розвитку “нових технологій і медіа”, на території колишніх казарм розмістилися комп‘ютерні, интернетние, рекламні фірми. А як же люнебургская сіль? У ній зараз купаються відвідувачі санаторію.