Мадурай

Мадурай (1,5 млн. жит.) – друге за величиною місто в Тамілнаду, але більш всього він схожий на величезну, перенаселену, готову затріщати по всіх швах село. Це справжня Індія: торговці, паломники, екзотичні запахи і безліч храмових надвратних башен- гопурам. У лабіринті звивистих провулків і базарів коштує головна святиня – храм Мінакши, “рибоглазой богині”.

Його назва, Мадурай, трансформувалася від колишньої – Мадхурапура, “солодке місто”. Історя міста налічує вже більше 2500 років. Він був крупним торгівельним центром, що експортує в різні країни, включаючи Рим і Грецію, головним чином, спеції. Тут була організована академія Таміла поетів (сангам), завдяки діяльності якої Мадурай згодом став головним центром вивчення мови Таміла і літератури. Особливого значення місто набуває в 16 столітті, в період правління Тірумалаї Найака. Тоді будується знаменитий храм. Храм Мінакши (Sri Minakshi Temple). За переказами, саме так звали принцесу, яка народилася з “риб‘ячими” очима і трьома грудями. Батьки, заклопотані її майбутнім, звернулися до мудреців. І вони сказали, що того дня, коли принцеса Мінакши зустріне свого майбутнього чоловіка, зникнуть треті груди. В призначену годину перед нею з‘явився Шива, передбачення збулося, а через декілька днів вони засваталися. На згадку про цю подію і був побудований храм, який став його головною святинею. У плані храмовий комплекс є ромбом, що займає територію в декілька гектарів. Центральний вхід проходить через східні ворота. Паломників зустрічають прекрасні скульптури Ганеши і Субраманьі – синів Шиви і Парваті. Головний зал храму – “Зал тисячі колон” оточений чотирма зовнішніми стінами, над якими до піднебіння піднімається 12 величних (45-50 м заввишки) башен-гопурам. У комплекс входять також каплиці, палаци, святилища і водоймища. Всі вони багато прикрашені і строкато розмальовані всілякими фігурами. Улюбленими персонажами древніх скульпторів були міфологічні герої, музиканти, фантастичні тварини і істоти, але скульптурний декор не повторюється більше двох разів. Центральним святилищем є храми Сундарешвари (Шиви) і його дружини Мінакши (Парваті). Вівтарна частина задрапірована і прихована від очей, сюди не допускають туристів. Поруч знаходиться Золотий Ставок (Maha Pathaka Tirtham) Лотоса, води якого, по повір‘ю, очищають самих занепалих грішників. Розповідають, що тут дуже оригінально визначали художній рівень літературного твору: рукопис кидали у водоймище і якщо вона була “якісною”, то парила над водою, а всі “бездарні” тонули. Кожен вечір в проходит священний ритуал, при якому ідоли Шиви і Мінакши омивають, умащают маслами і пахощами. У супроводі жерців і брамінів Шиву переносять на ніч в святилищі Мінкаши.