Подорож по Блакитному берегу Франції из Днепропетровска Статьи, отзывы и обзоры из Днепропетровска Статьи, отзывы и обзоры и Подорож по Блакитному берегу Франції Лира Тур
Турагентство Днепропетровска Лира Тур

Подорож по Блакитному берегу Франції



Страны: Франция

Коли перед нами піднялася залізна завіса і вперше за довгі десятиліття нам відрив світ, ми нарешті змогли вибирати. І тоді насамперед ми зі всього різноманіття нашої планети вибирали те ж саме, що віддавали перевазі над всім і наші дореволюційні предки – всіма правдами і неправдою ми прагнули дістатися до місць, чиї назви звучали в наших душах справжнім Гімном Пісень: Ніцца, Канни… Французька Рів‘єра, Блакитний берег – раз ти тут, значить, життя удалося, значить, вийшло реалізувати ще одну мрію, значить, все склалося як належить.

Блакитний берег – це триста сонячних днів в році, що розтягнулися уздовж побережжя Середземного моря, що починаються недалеко від величезного буйного портового Марселя і завершуються чарівним Мантоном, що граничить з Італією. 120 кілометрів побережжя, 40 кілометрів прекрасних пляжів, сотня музеїв, 21 поле для гольфу… Щороку – більше семисот концертів, 1200 театральних вистав, 90 обпер, півтори сотні фестивалів, безліч свят, таких, як карнавал в Ніцці або свято лимонів в Мантоне… Близько трьох тисяч ресторанів – і сотні тисяч приїжджих, що неодмінно бажають побувати в цих місцях. Місцях, можна сказати, знакових – адже Французька Рів‘єра притягує зовсім не лише нас з вами. Вона в рівній мірі приваблива для американців і для арабів – вона легенда для всього світу. Ті, хто живе тут постійно – щасливці і мазуни долі. Але щасливий і той, хто приїхав сюди хоч би ненадовго.

Хто був першим? Мабуть, це були древні греки – адже це вони ще в шостому столітті до нашої ери прибутку сюди зі своєї Еллади; це вони побудували Массалію, що пізніше перетворилася на Марсель, і Нікею, тепер Ніццей, що стала… Побудували – а потім поступилися їх древнім римлянам; римляни внесли свій вклад до процвітання півдня Франції – наприклад, вони продовжили почате греками виноробство і стали садити тут виноградники, так що в пишності французьких вин є і їх заслуга. Розпалася Римська імперія – і Блакитний берег увійшов до складу Провансу…

Але греки і римляни – вони були не туристами, вони тут жили. А першими туристами Блакитного берега сталі, звичайно ж, англійці – ще у вісімнадцятому столітті вони придумали час від часу покидати свій мокрий і холодний острів і перебиратися в тепліші і привітніші краї.

Ніцца стала французькою зовсім не так давно – в 1860 році. А до цього вона майже півтисячі років належала графам Савойським – від цього часу в місті залишилися барочні, побудовані явно під італійським впливом церкви Сен-жак і Сен-Огюстен, каплиці Благовіщення і Милосердя, Сенатський палац і палац Ласькарі… Приїжджі часто забувають, що Ніцца – це зовсім не лише смужка пляжу і набережна; Ніцца – досить велике місто, що входить в першу десятку французьких міст. Але місто – він десь там, в глибині, за готелями першої лінії. За знаменитим і неперевершеним “Негресько”, за не менш знаменитою набережною Променад дез Англе, Англійською прогулянкою – ось він, англійський слід в Ніцці, по якому тепер із задоволенням прогулюються далеко не одні лише англійці.

А якщо вам раптом набридне Ніцца (але це неможливо, вона не може набриднути!); якщо вам раптом чомусь набридне сидіти на одному місці – будь ласка: Блакитний берег великий, так що по ньому цілком можна помандрувати. Рукою подати до Канн, прекрасних зовсім не одним своїм знаменитим кінофестивалем. Якраз в дні кінофестивалю перебування в Каннах – це задоволення на аматора. Може, навіть не на аматора – на фанатика кіно: адже кінофестиваль залучає сюди стільки народу, що про мирний і безтурботний пляжний відпочинок можна на все це час забути.

А в останні дні Канни – дивне місце. Древньо Лігурійськоє поселення, що пам‘ятає римлян, Канни довгий час залишалися маленьким селищем – доки одного дня, а саме в 1834 році, тут не побував хтось лорд Броухем. Лордові тут так сподобалося, що поряд із старими кварталами він негайно заснував нове місто – і так в затоки Ле Напуль і з‘явилося те, що ми зараз знаємо як Канни. Канни – це горб Шевальє, на вершині якого коштують залишки середньовічного замку, зараз перетвореного в музей. Канни – це набережна Круазетт, завдяки фестивалю – одна із знаменитих набережних на світі. У не фестивальні дні тут розслаблено фланирует відпочиваюча публіка, що перериває прогулянки для того, щоб зайти в один з безлічі шикарних магазинів або відпочити в одному з готелів, – теж дуже і дуже непростих. Багато готелів – вони ще звідти, з минулого; який-небудь “Карлтон” прекрасно пам‘ятає і багатих росіян, що жили тут ще до революції, і затишшя, що наставало в курортному житті із-за воєн, а потім був час, і сюди знов зачастили росіяни, але не ті, що раніше, а дивні, голені, в малинових піджаках… “Карлтон” все це пам‘ятає, він все це виніс і залишився прекрасним, розкішним, гідним і респектабельним.

У Каннах приємно і те, що для обіду зовсім не обов‘язково покидати пляж. Дивні пляжні ресторани, в яких все, – зовсім не фаст-фуд, дозволять валятися на пісочку стільки, скільки душу побажає. А наша душа мешканця півночі бажає цього довго – до тих пір, поки не обгорить.

Доля обгорілої людини на курорті взагалі-то досить сумна – куди йому подітися, якщо довкола немає нічого, окрім пляжу, а йому якраз на пляж-то і не можна? Але на Блакитному березі все не так – в цьому чарівному місці кожен знаходить те, що йому треба. Адже Блакитний берег, Рів‘єра – це зовсім не одне лише побережжя: Рів‘єра продовжується і углиб країни: так, зовсім недалеко від Канн – місто Грасс, що зберегло свою дивну середньовічну подобу, і що при цьому став важливим центром парфюмерної промисловості.

Утомлені від моря – невже і таке теж буває? – туристи можуть забратися зовсім вже углиб Рів‘єри: там їх чекають густі ліси, практично нетрі, Національного парку Меркантур, в яких під захистом людини живуть вільні дикі звірятка і птиці.

Блакитний берег оточений горами – Блакитними Альпами, чиї вершини досягають трьох тисяч метрів. Взимку сюди, в Кам-Аржан, у Валь-Пеленс, Пера Кава, Одіберг, злітаються гірськолижники – ну а влітку тут рай для тих, хто цінує зелені, квітучі альпійські луги, покриті запашними травами і дивними кольорами.

А потім – назад до моря. На дайвинг в Гольф-Жуан Валоріс, до мімоз Манделье-ля-Напуль. У старовинний прикордонний Мантон, прикрашений соборами у стилі барокко і відразу двома великими портами. На дивовижний, зарослий соснами і евкаліптами мис Сен-Жан-Кап-Ферра; у Вильфранш-сюр-мер, куди заходять круїзні теплоходи, пасажири яких квапляться побродити по старовинних вуличках цього дивного курортного містечка…

Французька Рів‘єра не дуже велика, але при цьому вона безконечна. Блакитний берег, що одного дня увійшов до моди, так ніколи з неї і не вийшов. І, мабуть, це з ним вже назавжди.




 Похожие статьи и обзоры

 Отдых и туры по странам:




Доступны и многие другие туры, мы ждем Вашего звонка, чтобы помочь выбрать отдых по Вашему вкусу.
Подорож по Блакитному берегу Франції из Днепропетровска. Статьи, отзывы и обзоры
Поиск

Задайте вопрос нашим консультантам ОНЛАЙН

ICQ: 479 385 893


Skype: lira_helena

Полезное


Страны: Франция


Города и Курорты