Що поглянути в Стокгольмі

Цього року я вирішив з‘їздити на два тижні до Швеції. Погляну Стокгольм, якщо вийде – те і Осло. Отже, політ з Борисполя прошел нормально, але після прибуття я пережив декілька неприємних хвилин. А саме, пройдя паспортний контроль, я пройшов в багажний зал, передчуваючи зустріч зі своєю валізою, але не врахував того, що жодного порядку в багажному залі немає. Тобто, є довга стрічка транспортера, по якій рухається багаж. Звідки, з якого рейса – велика таємниця. Після походу до віконця довідкової служби мені підказали, аби я пробував щастя на транспортері № 6, який знаходився за рогом і, зрозуміло, моя валіза каталася там.

Наступна моя зупинка – квиткова каса, де мені запропонували вибрати спосіб, як дістатися до міста, – або на автобусі за 90 крон (40 хвилин) або на експресі за 180 крон (20 хвилин). Вибравши поїзд, я виявився єдиним пасажиром у вагоні. Треба сказати, що поїзд дійсно доїхав за вказаний час і я виявився на окремій платформі на Центральному вокзалі (ох, скільки я його ще відвідуватиму).

Готель виявився в центрі міста, номер пристойний (лише з‘ясувалося, що я приїхав рано і мені потрібно побродити ще години 2). Залишивши речі в камері схову готелю, я пішов світ за очі, а дивилися вони на головну вулицю Стокгольма, чимось що змахує на Арбат і ведучу в самий центр міста в Gamla Stan.

Скажу відразу – місто вражає. Щось є в нім схоже на Пітер, але більш затишніше. І так як про нього я нічого не знав, за винятком того, що в нім жив Карлсон, то мені було цікаво, що і як. Будівля, що саме попадається на очі, якщо хитатися в центрі, – це королівський палац – велика прямокутна будівля. Також, постійними орієнтирами є шпилі церков, включаючи королівську усипальню (у яку я не попав, оскільки вона відкривалася лише з 15 травня).

Проїзд коштує 20 крон і квиток діє близько години, єдиний на 24 години коштує 95 крон. Квитки продаються в транспортних касах і їх потрібно пропустити крізь приймач на турнікеті або пред‘явити водієві. Раджу придбати туристичну карту в туристичному офісі (є на вокзалі в залі чекання) за 390 крон (діє 48 годин). Вона включає єдиний і прохід в музеї. Крім того, по ній я зробив оглядову екскурсію на річковому трамваї довкола острова (так вона коштує 100 крон). При пред‘явленні карти можна отримати знижку на оглядові автобусні екскурсії по місту (мені здалося це зайвим – центр міста невеликий і його можна спокійно обійти пішки, а якщо втомишся – те проїхати декілька зупинок на звичайному автобусі).

Квитки в музеї коштують дорого – від 30 крон (телевежа) до 95 крон (Юнібакен). Магазини також дороги. Якщо хочеться купити продукти або воду, то краще сходити в магазин на вокзалі (знаходиться внизу, при вході в метро) або проїхати декілька зупинок на автобусі або метро ледве подалі і купити там. Пляшка 0,5 літра пепси коштує близько 15 крон в центрі і 12 крон на околиці (при цьому стягується 1 крона за посуд). Морозиво коштує від 9 до 25 крон. На жаль, я так і не зрозумів, де можна перекусити (поживши деякий час, я звичайно б розібрався), тому мій вибір – макдональдс, піца-хатин і бургеркинг. Биг-мак коштує 30 крон, за 70-80 крон можна дуже добре поїсти. У піці-хатин по буднях можна за 80 крон узяти піці-буфет. За цю ціну отримуєш 0,33 л. напою і необмежена кількість піци.

Для поїздок на поїзді я, по своєму звичаю, вирішив купити спеціальну залізничну карту. Та ба. Тричі я спілкувався із співробітниками квиткових кас, підняв там всіх на вуха, дійшов до старшого менеджера, але потрібну мені карту вони не дали. Перший аргумент – я не прожив в країні 6 місяців (це правило неправильне), потім – карту треба було купувати в Києві (по правилах, якщо я не можу купити в своїй країні, то маю право купити в іншій), і нарешті – цю карту, ми визнаємо, ви маєте право купити, але мА вам її не продамо. Завіса.

Також мені було сказано, що типа всі такі карти накуплять, а прибуток отримувати треба, тому потрібно з‘їздити до Норвегії, купити там карту і потім їздити по ній в Швеції, а тут її вже 2 роки не продають. У Германії продають, а тут – ні. Ось. І тут же запропонували мені купити ScanRail (на Europass я не мав права, оскільки громадянин України). Ця карта дуже дорога (3500 крон) і я зупинився на Eurodomino (спасибі простому квитковому менеджерові, що підказав це). Вона дає право здійснювати необмежену кількість поїздок у вибрані дні у вагонах 2-го класу, при цьому загальний термін дії карти – 1 місяць.

За 7 вибраних днів я заплатив 2240 крон (але я повинен платити плату за типа поїзда – supplement fee – від Стокгольма ка Мальме це складає близько 60 крон в один кінець). Наприклад, квиток від Стокгольма ка Гетеборга коштує 500 крон в один кінець (3 години дороги), до Осло (5 годин) більше 800 крон, до Упсали (40 хвилин) – 65 крон.

На вокзалі знаходиться також автовокзал, звідки куди-небудь вирушають автобуси (квиток до Упсали коштував 55 крон за годину дороги). На сході міста знаходиться великий музейний комплекс (туди йде 47 автобус).

Перший музей – це найвідоміший музей Стокгольма – музей Ваза. Він є величезним кораблем під дахом. Сам корабель 17 століть, затонув в першому ж показовому рейсі. Був піднятий в 20-м столітті. Корабель величезний. Довкола нього споруджені оглядові яруси, тобто спочатку можна побувати в днища (але там нецікаво), а потім піднятися на рівень палуби.

Наступний музей – Юнібакен. Присвячений творчості Ліндгрен і мумми тролям. Сідаєш у вагончик і рухаєшся по відтворених сценах з книг Ліндгрен (із стелі вагончика звучить російський текст). Потім потрапляєш в кімнату, в якій знаходиться будиночок Пеппи-длинний Панчоха з конем з пап‘є-маше. Там близько півтора десятка маленьких дітей намагалися розірвати актора, що змальовував пірата. Коли я вирушав, він був ще живим. І в кінці музею знаходиться книжно-сувенірний магазинчик, в тором продаються книги на шведському і сувеніри.

А потім, на вершині, розкинувся величезний этнографо-зоологический музей Ськансен. Там відтворені старі будинки, в яких працюють майстри. Найсмішніше, що я про це не знав і побачивши вивіску “аптека”, зайшов купити аспирин-УПСА. Замість цього там виявилася приємна жінка, яка розповіла, що за її спиною видно набір типових ліків якого-там століття. На моє безглузде питання “Це аптека?” вона відповіла ствердно.

Оглядівшись, я відвідав гончаря (можна тут же купити виготовлений посуд, правда дорого) і пекаря (в якого було більш всього народові). Але більш всього мені сподобався обезьянник. Правда, спочатку я не міг знайти в нього вхід (він через сувенірну лавку). І, що саме дивне, відвідини мавп відбуваються прямо в клітці. Тобто через двері потрапляєш в клітку до лемурів. Там проходишь по клітці по доріжці (у клітці знаходиться служитель, що охороняє лемурів від дітей), а довкола – мавпочки і потрібно поглядати під ноги, аби не настати на них. Потім павільйон з павіанами (тут в клітку не пускають), павільйон з іншими мавпами (прохід усередині павільйону) і вихід в нічним тваринам, рибам і мармозеткам. У клітках з нічними тваринами нічого не видно (темно). Від обезьянника можна піднятися до інших тварин (вони у вольєрах, в основному спали). По доріжках гуляли птиці.

Бути в Стокгольмі і не побувати у Вазастане я не міг. Саме у цьому районі пустував Карлсон, правда, де саме не відомо, але у ваза-парку гуляло зі своїм собакою Маля. Парк дуже маленький і в нім до цих пір гуляють з собаками. Сам Вазастан – звичайний район з будинками 40-50х років (5-6 поверхових), розташований на північному заході міста.

Королівська сім‘я живе за Стокгольмом, в палаці в селі Марієфред. По палацу проводяться екскурсії, але лише по одній половині, інша закрита. То ж і в парку – можна ходити лише по його частині. Довкола – королівські гвардійці. 30 квітня святкується День народження короля і я випадково на нього забрів. Я чекав побачити багатотисячні натовпи по центру міста і шпалери військ, а замість цього у дворі королівського палацу зібралася тисяча туристів з гвардійцями, що приєдналися, і королем. На балкон вийшла королівська сім‘я. Потім, туди ж піднявся король. Він помахав рукою, все небагато покричали заздоровницю і все.