Стокгольм

Я завжди вважав себе серйозною людиною, але, опинившись в Стокгольмі, виявив з радісним подивом: дитинство не остаточно покинуло моє в міру угодоване тіло! Незважаючи на досить прохолодну погоду, я наполегливо залишав вікно відкритим, вдивляючись раз у раз в луску черепичних дахів старого міста. І слухав, слухав, слухав… Чи не бурчить поблизу моторчик Карлсона?

Красуня на воді

Привабливий “чоловік в самому розквіті сил” все не з‘являвся. Зайнятий, напевно, розважаючи і опікаючи стокгольмських малят. А може бути, як вертоліт рятувальників, патрулює багаточисельні набережні міста, аби вчасно прийти водіям, що на допомогу зазівалися, раз у раз, як свідчить статистика, падаючим у воду. Адже вода тут всюди… Стокгольм називають “Північною Венецією” не одного лише червоного слівця ради, але і топографічній схожості завдяки.

На тому, що утворився в результаті підйому суші між Балтійським морем і озером Меларен (Malaren) острівці на початку середніх століть виникло поселення Стокгольм. Право бути містом йому в 1252 році дарував регент Швеції Бірген, який почав перетворювати його на столицю і укріплений пограничний пункт на балтійському березі. Ще в XV столітті територія Стокгольма обмежувалася рамками сьогоднішнього “Старого Міста” – Гамла Стан (Gamla Stan). Нині королівська столиця розташувалася на п‘ятнадцяти островах, сполучених незліченними мостами і переходами. Третину його території займають канали і протоки. І перше, що здивує вас в столиці Швеції і, не сумніваюся, неодмінно насторожить, так це що продається разом з туристичними картами міста і схемами автодоріг інструкція. У ній детальний опис того, як поводитися в тому випадку, якщо ви повалилися, управляючи автомобілем, у воду з набережною. Це наводить на роздуми. Падають, значить! І, мабуть, досить частий. А все ж люди знають і неабияк поїздили по світлу відносять таку небезпечну для безтурботних автомобілістів шведську столицю до красивих в світі. З цим ви не зможете не погодитися. Досить, покинувши автомобіль, просто, без всякої мети побродити по вузьких середньовічних вуличках Старого Міста (Гамла Стан), або спуститися в метро – справжню галерею сучасного мистецтва, або зробити в західних сутінках невеликий круїз на пароплавчику під стокгольмськими мостами.

Помічали: південні столиці прагнули тіснитися всередину, забираючись в гори або степи, подалі від неспокійних морських доріг. Північні ж незворушно дивляться у води заток, обіймаючи гордою архітектурною розкішшю парення і річки, озера і острова.

“Красуня на воді”, як називають самі шведи свою столицю, – одна з найчистіших столиць в Європі. Тут незвичайно легко дихається свіжим морським повітрям. А як ви поглянете, наприклад, на перспективу викупатися в самому центрі древнього міста або зловити на вудку лосося прямо перед Королівським палацом? Вирішити, яке з двох задоволень экзотичнее – складно. Або може бути позагорать на острові Лонгхольмен (Langholmen) на одному з двох пляжів – піщаному або галечному, обладнаних прямо за колишньою виправною в‘язницею, перетвореною нині в туристичну базу.

Галоп по музеях, театрам і… дахам

Але з іншого боку, на рибалку і загар потрібний час, а витрачати його на такі милі дурощі, коли довкола стільки місць, де варто побувати, просто блюзнірський.

Звичайно, поглянути все не вийде – життя не вистачить, а тому – швидше вперед і далі! Що встигнемо, – поглянемо, а що не встигнемо – пробіжимо і скажемо, що бачили.

Оскільки шведи так попереджувально показують все, що ви захочете поглянути, то навіть замокнув Дроттнінгхольм XVII століття, де і понині живе королівська сім‘я, відкритий для огляду жадібними до вражень туристами. Іншою резиденцією шведського монарха продовжує залишатися Королівський палац, історія будівництва якого, узявши початок з феодального замку XII століття, закінчується 1770 роком. Саме тут проводить офіційні прийоми нинішня королівська пара – Карл Густав XVI і королева Сільвія. У просторих підземних залах Королівського палацу знаходиться Скарбниця з коронаційними коронами і фамільними коштовностями королівської сім‘ї починаючи з часів Густава Васи,ізбранного королем в 1523 році. Тут же розташовані Збройова палата з каретами і середньовічною зброєю і Античний музей Густава III. У Імператорському залі палацу можна побачити срібний трон королеви Кристини.

Аби оглянути все, потрібно багато годин, а відвідини музею “Акварія” на острові Юргорден(Djurgarden) займуть не більше п‘ятнадцяти хвилин.

Тут ви побачите “ожилий” тропічний ліс, розміщений на невеликому просторі у вигляді грота. Спочатку взнаєте, що таке волога тропічна жара і ураган, познайомитеся з “болотом” і його жителями, а під кінець зустрінетеся з акулами, що пропливають над вашими головами. “Акварія” – найменший музей в Стокгольмі. А в п‘яти хвилинах ходьби від нього знаходиться музей взагалі одного експоната. Це прекрасний королівський корабель ХVII століття,названний на честь королівської династії “Васа” – єдиний що цілком зберігся до нашого часу, не дивлячись на те, що пролежав на дні морить 333 роки. Корабель почали будувати в январе1628 роки під нетерплячим керівництвом особисто Густава II, який вимагав створити найпотужніший, самий швидкохідний і самий озброєний корабель в світі. Коли корабели спробували врахувати все, мабуть, не цілком сумісні вимоги короля, він отримав корабель з щоглами, більш ніж 50-метрової висоти, оснащений 64 великокаліберними бронзовими гарматами і прикрашений незліченною кількістю різьблених дерев‘яних скульптур. Перше ж плавання стало для нього останнім – корабель затонув 10 серпня того ж року, відійшовши при слабкому попутному вітрі від причалу всього на 300 метрів. Коли в 1961 році його підняли з дна морського, на судні виявилося в збереженні майже все – від матроських скринь з їдою і особистими речами до прекрасних столових приладів в каюті адмірала. Тепер музей “Васа” є національним морським музеєм. Офіційно. А неофіційно – музеєм національного головотяпства. Повчальний приклад уміння витончено витягувати уроки з минулих помилок.

А найбільший музей Стокгольма – це старий в світі музей просто неба Ськансен, на території якого розташований і зоопарк. Але основну експозицію складають більше ста п‘ятдесяти дерев‘яних споруд, доставлених сюди зі всієї країни. Що розташувалися в природних умовах, вони надають можливість познайомитися з умовами життя і особливостями побуту різних народів і племен, що населяли Швецію в колишні часи. Причому в ремісничих майстернях продовжують виготовляти предмети побуту, в житлі збережений інтер‘єр минулих століть, гіди теж одягнені по моді того часу. Побувавши тут ви випробуєте повне відчуття подорожі в часі.

На два століття назад також можна перенестися, якщо пригальмувати в своєму галопі по Стокгольму і відвідати унікальний театр Дроттнінгхольмського замку. Тут кожне літо дають опери і концерти, використовуючи в постановках справжні декорації двохсотлітньої давності. Ці декорації – особлива розмова. Немислиме складне переплетення підіймальних і важелів механізмів нагадує внутрішність чи то гігантського годинника, чи то алхімічної машини промислових розмірів. Деякі театральні ефекти вирішені дивно дотепно. Грім, наприклад, гримить в результаті перекочування декількох чавунних куль усередині довгого дубового ящика, який піднімається і опускається важелем. Зміна декорацій відбувається блискавично. Величезні живописні картини на задниках змінюють один одного, представляючи дивно реалістичні пейзажі і створюючи враження, ніби в глибині сцени зростають справжні дерева, відбиті у воді.

Купи дерев над водною гладінню, слів немає, романтичні, але чогось знов і знов згадується чоловічок з пропелером з улюбленої дитячої казки і тягне поглянути на стокгольмські дахи. Ні, не даремно, мабуть, Карлсон народився саме тут. Стокгольм – одна з небагатьох європейських столиць, над якою дозволені польоти на повітряних кулях. Тим же, кому ся розвага не по кишені, можна рекомендувати піднятися, наприклад, на башту Ратуші. Знаменитої ратуші міста Стокгольма, в Золотому і Синьому залах якої проходят щорічні торжества у зв‘язку з врученням Нобелівських премій. У ресторані міської ратуші можна навіть замовити собі повне меню, пропоноване під час церемоній для нобелівських лауреатів. А з висоти її 105-метрової головної башти, дах якої увінчаний трьома коронами, побачити незабутню панораму всього міста. Ну а якщо цього мало – рекомендую видертися на телевізійну башту Какнесторнет, її висота 155 метрів.

І побувавши під хмарами, і насолодившись архітектурними шедеврами “красуні на воді”, спустимося на землю, аби продовжити огляд унікальних стокгольмських музеїв. Нас чекає величезний Державний музей природознавства, який пропонує знайомство з доісторичними тваринами, різними видами копалин і навіть місячним грунтом. Тут же знаходиться Космонова, в якій можна побачити “астрономічні уявлення” і фільми про Всесвіт на найбільшому в світі екрані. Напроти музею, в Бергианськом ботанічному саду, зростає величезне біле латаття Вікторія. Для походу в Музей сучасного мистецтва краще виділити цілий день – настільки велика його колекція. А якщо після настільки напруженої програми у вас ще залишаться сили, то рекомендую побувати в галереях Лільевальх і Міллесгарден; Історичному музеї, в якому зберігається більше трьох тисяч виробів із золота і срібла; Будинку метеликів, Музеї Августа Стріндберга – найвідомішого шведського письменника і драматурга; Музеї танцю, парку розваг Грона Лунд. І треба начисто стерти в пам‘яті враження дитинства, аби не заглянути в прекрасний Музей іграшок (Юнібакен).

Гурманам на замітку

Можна, звичайно, не витрачати час і сили на шведські музеї, а просто пройтися по вулиці Фьелльгатан в південній частині міста. Ах, який звідси відкривається прекрасний вигляд на місто! Тут непогано розміркувати, куди відправитися далі. Як куди? Звичайно підкріпитися! Тим більше що частина гастронома вашої подорожі по шведській столиці залишить найприємніше враження.

У Стокгольмі величезна кількість кафе і закусочних з черговими блюдами. На кожному перехресті можна побачити знамениті сосиски “Varm korv”, що продаються запеченими в булочці або з картопляним пюре. Типово шведські і дуже улюблені стокгольмцами “Kallare” розташовуються в старовинних льохах Старого Міста. У ресторані “Kallaren Diana” під склепінчастою стелею і в цегельних арок горять старовинні масляні лампи, на дубових столах коштують свічки, а на дерев‘яних лавах розкладені м‘які подушечки. У меню – національні шведські блюда з риби і морепродуктів, всілякої дичини і інших дарів лісу. А тим, хто за прикладом Карлсона цінує в житті таке щастя, як солодкі піроги, раджу заглянути в кафе-кондитерську Kristina. Очі ваші розбіжаться від булочок, тістечок, тортів, дуже смачних солодких блюд і десертів. Посидівши в кондитерській хоч би півгодини, ви, без сумніву, підете такими ж задоволеними і “в міру угодованими”, як і “дорогою Карлсончик”. Взагалі в Стокгольмі можна знайти величезну безліч “місць громадського харчування”, що пропонують блюда на будь-який смак. Ось декілька найбільш відомих адрес.

“Operakаllaren” (знаходиться в Operahuset, тіл.: 676-58-00) – класичний і при цьому досить дешевий ресторан з атмосферою старовинного винного льоху. Шведська і французька кухня. Поєднання сучасності і історичних традицій. Фірмове блюдо – вишукане суфле з анчоусів. Ресторан популярний серед літературної богеми. Багатий вибір вин.

“Junk Yard” (Birkagatan 10, тіл.: 34-88-87) – молодіжний бар з американською кухнею.

“Bamboo City” (Drottninggatan 28, тіл.: 24-36-55) – найкрасивіший ресторан Стокгольма з вишуканими азіатськими блюдами в меню. Мимо цього ресторан важко пройти, оскільки він знаходиться на найбагатолюднішій вулиці.

“Svart Kaviar” (Birger Jarlsgatan 121, тіл.: 15-31-96) – зігріє душу будь-якого російського туриста, истосковавшегося по блюдах рідної кухні.

“Akvarium” (Kungstrаdgеrden, тіл.: 10-06-26) – великий популярний ресторан, прийшовши в який можна насолодитися чудовим виглядом на Kungstrаdgеrden. Всіляке меню і розумні ціни.

“Stampen” (Stora Nygatan 5, тіл.: 20-57-93) – класичний джаз-паб, інтернаціональна кухня.

Крім того, є ресторани, бари і кафе з італійською, французькою, китайською, японською, індійською і таїландською кухнею.

… А Карлсон так і не прилетів до мого розкритого навстіж окну. Але я не сумував. Адже так приємно було дивитися на дахи міста, що розкинулося внизу, на вулицях якого шум машин розчинявся в криках чайок…