Тур до Франції. Відпочинок в Антібе

Антіб Жуан-ле-Пен – це місто, яке поруч. До центру Ніцци – 20 кілометрів, до Канн – взагалі 12. До Італії теж їхати всього нічого – 48 кілометрів по прекрасному автобану, так що він і, правда, поруч, цей Антіб.

І в той же час Антіб – це місто, яке навпроти. В усякому разі, так вважали греки, отци-основатели цього містечка. У п‘ятому столітті до нашої ери вони почали будувати Антіполіс, тобто “місто навпроти” – напроти Ніцци, що стоїть на іншому березі затоки, тоді Нікеї, а заразом і напроти корсіки, через яку в ті часи проходили багато морських доріг.

Ну, а потім тут, звичайно, побували римляни, а також натовпи готовий, визиготов, сарацин – всі вони тероризували нещасний АНтіб як могли. Потім тут правили бал королі-капітани Грімальді, потім герцоги Савойські і, нарешті, французькі королі, при яких Антіб поступово перетворився на справжню морську фортецю.

Фортеця удалася на славу – вона змогла успішно чинити опір і потужному англійському флоту, і Наполеону, що повертався з острова Ельби…

На щастя, всі ці бої, облоги і інші бурі залишилися у минулому Антіба. І зараз він – чарівне містечко з дивним історичним центром, з розкішними віллами мису Антіб, піщаними пляжами Жуан-ле-пена і з тими, що зачаровують своєю красою пейзажами. У цьому маленькому земному раю пристрасно любили бувати багато великих, знаменитих і талановитих людей – від царя Чорногорії Миколи I до актора Тома Круза. Ськотт Фітцджеральд, Хемінгуей; Грем Грін, Віктор Гюго, Ги де Мопассан; Жюль Верн, Жорж Санд; Клод Моне, Ренуар, Пікассо.Писатели і художники, вони приїжджали сюди за натхненням – і вони його тут знаходили.

Над старим містом, на скелі, що підноситься над морем на 26 метрів, римляни колись побудували храм в славу бога Меркурія. З часом храм руйнувався; проте його фундамент виявився досить міцним – настільки, що в п‘ятому столітті на нім звели каплицю, а пізніше, в шістнадцятому столітті – сторожову башту Сіна-Лоран. А тепер і башта, і каплиця виявилися в центрі Квадратного Форту – могутньої фортифікаційної споруди, яка не було узято ніколи і ніким. Колись на його стінах стояли непохитні захисники фортеці; а тепер тут стоїмо ми, мирні люди, що забралися вгору, аби побачити панораму міста і аби поглянути на Альпи, а заразом і на Італію, і на верфі, на яких, між іншим, був побудований один з кораблів дослідника морського життя Кусто.

Спустившись з Квадратного Форту, ми йдемо до міського собору – перший раз його побудували ще в п‘ятому столітті, але потім його зруйнували пірати-сарацини, так що довелося собор відбудовувати заново – так щось, що ми бачимо зараз, було споруджено вже в 12 столітті. А проти сарацин були прийняті належні заходи – дві високі сторожові башти 11 і 12 століть: з їх висоти пильні городяни видивлялися, чи не з‘являться на горизонті зловісні ворожі вітрила.

Палац Грімальді – не палац, замокнув – одне з головних чудес міста. Він хороший і сам по собі, цей могутній замок з квадратною романською баштою, що за всю свою історію встиг побувати і житлом місцевих феодалів, і житлом тих, хто правил Антібом від імені короля, і казармою, і госпіталем – а тепер тут музей Пікассо. Вийшов скарб в скарбі: прекрасний замок зберігає картини, ескізи, малюнки, літографії і кераміку, зроблені рукою великого художника. Втім, не його одного – в стінах замку з Пікассо є сусідами роботи Леже, Модільяні, Ернста…

Пікассо називав Антіб містом, що знає, що таке “Joie de vivre” – “радість життя” або навіть “уміння жити із задоволенням”. Так – це правда, в Антібе задоволення є, їх багато, і вони настільки різні, що незадоволених тут бути не може.

Найпростіше, але при цьому одне з найприємніших на світі проведення часу – це, звичайно, лежання на пляжі. Пляжі мису, їх шовковий пісок, що утихомирююче шарудить поруч море – так і все життя тут і просидіти б… Але спокуси Антіба маніли – ось хтось промчав на водних лижах – а я? Я теж хочу. Ось аквалангісти готуються до занурення, он хтось ставить вітрило – збирається прокотитися на яхті… Ось над водою хтось летить на парашуті, хтось старанно гребе на каное… Стільки всього – так, тут не дуже-то засидишся!

В маленького Антіба – цілих п‘ять морських портів. Тут коштують найпрекрасніші яхти на світі – що ті викликають захоплену заздрість гіганти, на яких можна великою компанією і з повним комфортом пересікати не лише морить, але і океани. Все це скупчення плавучої розкоші називається “Набережній мільярдерів”; судячи з усього, ця назва повністю виправдовується положенням справ – і справді, хто, окрім мільярдера, може дозволити собі ось ту білосніжну красуню розміром з круїзний лайнер?

Зате Марінленд, морську країну, можуть дозволити собі все. Тут, в морському парку, перед відвідувачами виступають дельфіни, в гігантському акваріумі живуть акули, та і взагалі тут можна побачити багато жителів Морея і океанів, – яскравих тропічних риб, що снують серед коралів, морських ковзанів і інших дивних створень, зазвичай захованих від нас в таємничих глибинах. Діти в захваті; строго кажучи, дорослі – теж.

У Антібе вирує і культурне життя – особливо тут люблять музику, так що музичні фестивалі в місті йдуть буквально чергою. Так, тутешній міжнародний джазовий фестиваль – найстаріший в Європі. Любителі ліричної музики зі всього світу з‘їжджаються в місто на фестиваль “Музика в серці Антіба”…

Втім, не однією лише музикою живе це дивне містечко. Музичні фестивалі прекрасно уживаються з такими, здавалося б, далекими від світу музики розвагами, як міжнародний фестиваль бриджу або автомобільний салон, на якому можна поглянути розкішні кабріолети.

Після всього сказаного хто дивуватиметься з того, що Антіб, містечко з восьмидесятитисячним населенням, влітку перетворюється на майже мегаполіс, де число хай тимчасових мешканців може доходити і до чверті мільйона чоловік!

І всі ці чверть мільйона що приїхали хочуть не лише загару і розваг – вони ще і хочуть їсти. Це безневинне бажання також не залишається незадоволеним – сотні ресторанів, бістро, кафе, кухня середземноморська і взагалі яка хочете…

І вся смачна. Але особливо удаються антибцам десерти, та і взагалі різні ласощі, печива і святкові торти. Словом, Антіб складається із задоволень, прав був Пікассо. Розкішні магазини, прекрасні ресторани, коктейлі, веселе нічне життя, клуби, дискотеки, казино. І публіка, що приїхала зі всіх кінців світу, – тому що скрізь, навіть в найдальших ведмедячих кутах, люди чули про Антіб, і всі хочуть неодмінно тут побувати. Просто аби особисто упевнитися – а чи правда тут так здорово, як розповідають?