Відпочинок на Сардінії из Днепропетровска Статьи, отзывы и обзоры из Днепропетровска Статьи, отзывы и обзоры и Відпочинок на Сардінії Лира Тур
Турагентство Днепропетровска Лира Тур

Відпочинок на Сардінії



Страны: Италия

Звідки пішла назва цього італійського острова, Сардінія, сьогодні вже навряд чи хто-небудь точно знає. Згідно однієї з легенд, в доісторичні часи на цю дику землю занесло племінника Геркулеса на ім‘я Сардус. Його нащадки стали іменуватися сардами, від них і пішла назва острова. Це, мабуть, найкрасивіша версія виникнення Сардінії – на ній і зупинимося, аби не копатися в десятці інших, запропонованих фанатичними краєзнавцями. Але про одне хочемо попередити: не надумайтеся з‘ясовувати у місцевих жителів – а не чи сталася назва острова від плаваючих довкола сардин? Сардінія дуже ображається.

Сардінія: вся в одному

Нам страшно повезло: ми, група журналістів, запрошених познайомитися з островом, відразу попали з корабля на бал. Точніше, з літака на одне з головних сардінських свят – день святого Ефісио, що колись двічі врятував Сардінію. Спочатку він відразу позбавив острів від чуми, а через деякий час допоміг прогнати французьких завойовників. З тих пір Сардінія присягнулася щороку владнувати в його честь пишне свято.

І це єдиний день, коли всю Сардінію можна побачити разом. У перший вихідний травня зі всіх городків і селищ острова в столицю Кальярі з‘їжджаються сотні тисяч людей, аби влаштувати подячний святковий хід на честь святого. По всіх вулицях Кальярі розтікаються річки виряджених в пух і прах селян. Жителі десятків регіонів острова поважно дефілюють в своєму одязі, який носить лише в тому або іншому селі. Причому костюми і за кольором, і по крою можуть розрізнятися як земля і піднебіння. Урочистою хиткою ходою, з немовлятами на руках і дітьми, що вже підросли, аборигени цілими сімействами йдуть уздовж натовпів народу, що стоїть на тротуарах і бурхливо аплодує кожній новій розрядженій групі.

По інших вулицях рухаються прикрашені бики, запряжені в кольорові вози, в яких з дерев‘яними особами сидять важливі парубки і молодици, люди похилого віку і старі, що немов зійшли із сторінок етнографічного атласу. Ще одна частина столиці Сардінії відведена для вершників і вершниць – теж виряджених в свої місцеві вбрання. Довкола реве натовп, коні нервують і дзигою крутяться на місці – браві їздці, не втрачаючи гідності, щодуху намагаються впоратися з ними.

На набережній Кальярі своє безумство – ринок з горами солодощів немислимої різноманітності і кольорів, прянощів, ковбас, сирів, іграшок, одягу. Все довкола в диму жаровень, річка народу кипить і вирує. Я цілу годину не міг відірвати погляд від шестірки молодих красенів, що стоять довкруги із стаканами вина в руці і шалений що співають на три голоси якісь свої сардінські пісні. Прошло два місяці, але і досі у вухах коштує чарівний переливчастий каскад – «Піо-ріо-агро-полло…» Навіть і перекладу на російський знати не хочеться.

В той момент, коли з головного собору столиці винесли статую святого Ефісио, весь порт вибухнув оглушливим ревом гудків десятків кораблів, що стоять в порту. Це була прекрасна какофонія пронизливих звуків, що пробиває до самої діафрагми, – басисто-густих, сиплих, хрипких, кашляючих, фальцетах, чистих, як голос дитяти, що бере верхню ноту, дзвінких, як труба архангела. Все місто, покрите цим п‘ятихвилинним валом звуків, завмерло. І лише дівчинка, що стояла поряд зі мною, китаянка, що торгувала своєю пластиковою дурницею, відчайдушно скрикнувши, замкнула долоньками вуха і в жаху сіла навпочіпки.

Фінал свята завжди сумний. В світлі західного сонця порожні вулиці, покриті товстим шаром пелюсток троянд. І одні лише двірники і збиральні машини, залишки цього кольорового бенкету, що квапливо змітають з асфальту.

Сардінія: безлюдний острів

Ми об‘їздили всю Сардінію (всього лише кілометрів 400 завдовжки і 200 шириною) – з півдня на північ і з півночі на схід. Куди поділися ті багатотисячні натовпи селян, яких я бачив на святкових вулицях Кальярі? Де, врешті-решт, живе той самий 1 мільйон і 600 тисяч населення острова, для мене залишилося загадкою. За довгий годинник мандрів на автобусі за вікном деколи можна було не побачити ні села, ні єдиної людини. Хіба що городки, в які ми приїжджали, служили підтвердженням того, що острів населений.

Але, якщо чесно, тій божественній красі, яка безконечною стрічкою тягнулася уподовж дороги, люди б заважали. Сардінія – це суцільні гори і ніздрюваті камені, що стоять дибки. Недаремно древні греки назвали острів – Безумні гори. Наскільки вистачає очей, довкруги суцільні схили, порослі рудо-зеленим лісом з лисинами у вигляді смарагдових лужків. Глибоко внизу на темно-зелених пасовищах розсипані бежеві шерстяні грудочки овець (їх на Сардінії майже усемеро більше, ніж людей). А поруч, на рівні очей, – хмари, хмари, хмари. І вони не пливуть, а мчать як скажені, наскрізь просвічені сонцем. Ось так і їдеш – в золоті, пурпурі і перлах.

А уподовж дороги – гаї пробкових дерев із знятою корою до середини ствола. Стоять собі голі до пояса. Так, і ледве не забув про рожеві стовпчики фламінго при виїзді з Кальярі. Пейзаж тут гнітючий – стовпи з дротами, нафтові цистерни, димлячі заводські труби і десяток дрібних мутнуватих калюж, які кілька років тому і уподобали ці прекрасні птиці. Місцеві фахівці, правда, стверджують, що нинішній рік останній, коли сюди прилетіли рожеві фламінго: весна виявилася дуже холодною, та і здичавілі навколишні собаки дуже полюбили яйця беззахисних птиць. І правильно, хай не прилітають: що ним тут робити, поряд з нафтою і димом? Справедливості ради слід сказати, це єдиний сумний кут Сардінії, який довелося побачити.

Любите вишукування і самоту? Тоді вам на Сардінію

Самі сарди не дуже люблять море і береги острова. Багато століть підряд на Сардінію нападало пірати, грабували і продавали місцевих жителів в рабство. Місцеві відчували себе захищеними лише в горах, серед похмурих важкодоступних вершин. Сарди і по нинішній день вважають себе не рибаками, а пастухами і землеробами.

Зовсім по-іншому в середині минулого століття оцінив береги Сардінії ліванський мільйонер Карім Агахан: він купив на півночі 55 кілометрів диких пляжів і відгримів тут один з найдорожчих в світі курортів. Ім‘я курорту відоме сьогодні у всьому світі – Коста-Смеральда. Це улюблений куточок відпочинку сильних і зоряних світу сього. Тутешній пафос і розкіш, треба віддати їм належне, не висовуються вище за верхівок дерев і скель і не випинають за пляжну рису. Тому-то і полюбили Сардінію наші вітчизняні політики: ніхто їх тут не побачить в шикарних віллах і не докорить надмірним багатством.

Одна екзальтована пані з нашої групи, відмітивши на крихітній площі міста Порто-Черво невеликий натовп на чолі з Черномирдіним, звернулася до тієї, що стоїть поряд маленькій літній жінці, що розмовляє по-російськи зі своєю супутницею:

- Ой, а ви взнаєте його?!

- Ну ще б. Це ж мій чоловік, Віктор Степанович.

Віктор Степанович, в картатому пуловері, виявився добрим і домашнім: від журналістів не сховався і всім, посміхаючись, знизав руку. А чого б йому бути злим і полохливим – его-то гріш вже давно нажитий чесною і тяжкою працею в Газпромі…

А ось легенда з «дачкою» нашого президента на Коста-Смеральда повна таємниць і протиріч. Навколишні жителі – від таксистів до господарів ресторанів – хором і беззастережно стверджують, що коли у вересні минулого року Путін гостив на Сардінії в Берлуськоні, той подарував йому одну зі своїх дев‘яти острівних вілл. І кожен з добровільних інформаторів з радісною посмішкою на обличчі вказував пальцем на сліпуче білу споруду, що розпласталася по схилу кам‘яної гряди біля берегів.

Офіційні ж особи з острівного міністерства туризму на прес-конференції, організованій спеціально для наших журналістів, жорстко обрізували:

- Жодної нерухомості у президента Російської Федерації на Сардінії немає.

Ну немає так ні. А хоч би і була: чого тут приховувати і соромитися – дарунок все-таки, не хабар. Південь острова в туристичному відношенні розвивається повільніше, ніж північ. Правда, і ціни тут нижче. Але для тих, що бажають відпочити «по-дорослому» тут теж місця знайдуться: узяти хоч би суперелітний курорт Fortevillaje, де президентський номер обійдеться в 7.000 євро за добу. А що? Наші парубки люблять, як розповіла представниця готелю, зупинятися тут. Та ще і лімузин з шофером замовляють. Він, правда, іншу для тижня так і коштує під вікном незатребуваним, але ж хіба мало як воно буває – в житті-то?

Коротше, Сардінія ідеальне місце для тих, для кого відпочинок – розкіш і самота, відсутність цікавих очей і докучливих звуків веселості на вулиці, солідна сума, викладена за готель, і відсутність усілякої матеріальної ніяковості.




 Похожие статьи и обзоры

 Отдых и туры по странам:




Доступны и многие другие туры, мы ждем Вашего звонка, чтобы помочь выбрать отдых по Вашему вкусу.
Відпочинок на Сардінії из Днепропетровска. Статьи, отзывы и обзоры
Поиск

Задайте вопрос нашим консультантам ОНЛАЙН

ICQ: 479 385 893


Skype: lira_helena

Полезное


Страны: Италия


Города и Курорты


Информация