Відпочинок в Польщі из Днепропетровска Статьи, отзывы и обзоры из Днепропетровска Статьи, отзывы и обзоры и Відпочинок в Польщі Лира Тур
Турагентство Днепропетровска Лира Тур

Відпочинок в Польщі



Страны: Польша

Недооцінюють доки українські туристи Польщу. Багато хто чомусь упевнений: престижніше сказати, що відпочивав в Германії або, скажімо, у Франції, чим в Польщі. Імідж країни, напевно, зіпсував човниковий бум початку 90-х, коли туди за дешевим, але сповна якісним товаром спрямувалися українські човники. А ті українці, які за кордон їздять не гроші робити, а відпочивати, поки не квапляться доганяти на польських дорогах своїх тямущих співгромадян.

Тим часом до Польщі все частіше заглядають сусіди-німці, всюдисущі японці і американці. Причому саме в останнє десятиліття тут дуже успішно розвивається туристична інфраструктура, а темпи розвитку галузі навіть дали привід називати Польщу туристичним тигром (по аналогії з відомими бистроразвивающимися країнами Південно-східної Азії). Зараз Польща займає сьоме місце в світі по кількості іноземних туристів.

Природною різноманітністю Бог нагородив Польщу сповна. Тут є гори, долини, річки, озера, болота і ліси. Причому Бебжанськие болота, наприклад, вважаються однією з останніх в Європі натуральних болотистих територій, а з лісів можна згадати Біловезьку Пущу, аби представити, яким нерукотворним багатством володіє Польща. Відносяться до нього тут дбайливо: у країні 22 національних заповідника, кожен з яких по-своєму цікавий для туристів. А ще в Польщі є море: на декілька сотень кілометрів протягнулася смуга піщаних пляжів уздовж Балтійського побережжя. Взимку Балтіка, звичайно, навряд чи когось залучить, хоча ландшафти там дивні. В цей час роки краще вирушати не на північ, а на південь, де уздовж кордону тягнеться декілька гірських хребтів – це Судети і Карпати. Змагатися з такими європейськими гірськими державами, як Швейцарія або Австрія, Польщі важко – гори вище 1000 м займають лише 0,2% її територій, а “двухтисячников” і зовсім – всього чотири. Але природа узяла своє не кількістю, а якісною різноманітністю. Ні з чим не сплутати, як не сплутати і між собою, ні округлі вершини і пологі схили Силезського і Жівецкого Беськида, ні скальні лабіринти і дивовижні кам‘яні глиби в Столових горах, ні різкі контури Татр, ні плоскі, безлісі, покриті травою вершини в Бещадах, польська назва яких – “Полоніни”.

Так куди ж можна відправитися підкотитися на лижах? На самому заході, у високій частині Судет загальновизнаними центрами гірськолижного спорту є Карпач і Шклярська-поремба. І в тому, і у іншому місці є підйомники крісел. Якщо рухатися “по горах“ на схід, то прекрасні можливості для занять зимовими видами спорту можна знайти в Клодськой улоговині. Місце це особливо треба запам‘ятати тим, хто зазвичай довго збирається і відкладає поїздку: якраз тут, в місцевості Зеленець, на північних схилах Орліцких гір сніг лежить до травня. Але краще, звичайно, до останнього місяця весни з лижами не тягнути, а використовувати самий відповідний час – з січня по березень, – аби поїхати, наприклад, в лижні центри Щирке, Устроне, Віслі в Силезських Беськидах. Тут найбільша в Польщі кількість спускових трас і підйомників. Підкотитися на лижах, можна відправитися і до Бещад – це вже найближчі до кордону з Україною хребти Карпат, де розташована перлина польських курортів Криніца. Але все-таки найвідоміший гірський масив Польщі – це Татри. І найпривабливіший центр зимового відпочинку (хоча добре тут у будь-який час роки) – Закопане.

У місті, яке називають зимовою польською столицею, живуть 30 тис. чоловік, а прийняти відпочивальників місцеві готелі, пансіонати, приватні квартири можуть до 50 тис.

Було б на його стороні хоч трохи везіння, зараз в місті біля підніжжя Татр були б проведені зимові Олімпійські ігри 2006 років, але він так і залишився лише претендентом. Але і це говорить про відмінні можливості для занять зимовими видами спорту. І проведення тут декількох чемпіонатів світу за класичною лижною програмою і Зимових студентських ігор теж щось коштує.

Закопане лежить в красивій улоговині на висоті 800 м над рівнем моря. Мода відпочивати в Закопане з‘явилася ще в кінці XIX століття, а в 1936 році була побудована канатна дорога протяжністю 4281 м – перша в Польщі. По ній і зараз туристи піднімаються на вершину Каспровий Верх (1985 м). Ті, кому цікаві слаломні траси, вирушають на схили гори Носаль (1206 м). Канатка веде і на Губалувку – іншу вершину, де теж є добре підготовлені лижні, санні і бобслейні траси. На неї можна піднятися і на фунікулері – гірському трамваї. І не лише, аби спрямуватися вниз. Але і просто помилуватися панорамою гір, що відкривається з оглядового майданчика, і лежачим внизу Закопане. Підстатут від вогкості і похмурості, якими так часто “радують” нас зими, саме в горах можна відчути всю красу безвітряних сонячних днів, коли температура піднімається значно вище, ніж внизу.

А що за повітря в цих місцях! Хвойні ліси насичують його мікроелементами і ефірними маслами, що особливо корисно для людей з ослабленою нервовою системою і алергіків. Вже якщо перераховувати всю красу відпочинку в Закопане, то варто згадати і про відкритий басейн, що працює круглий рік, з водою з геотермальних джерел (вона насичена сірководнем, температура її 37 градусів).

Вечорами, відпочивальникам в Закопане, теж є, чим зайняти себе. Працюють кафе, ресторани, бари, дискотеки. Ті, хто віддають перевагу тихішим формам проведення дозвілля, можуть відвідати виставки або піти в театр: да-да, в цьому курортному місті працює свій професійний театр. Ну і важко, напевно, відмовити собі в задоволенні поглянути Краків – адже Закопане знаходиться від нього всього в 100 км. (і в 110 км. від краківського міжнародного аеропорту). До речі, тут, напевно, доречно пригадати про одну чималу перевагу відпочинку в Польщі для українців – близькості до нас цієї країни. Це дозволяє істотно економити: адже до Польщі без проблем можна добратися на автобусі або поїзді. Останній йде з Києва менше діб. А дорога по землі обходиться все-таки дешевше, ніж по піднебінню.

Але повернемося до речей більш піднесеним. Старовинний Краків – якраз те місто, яке допоможе взнати історію і культуру Польщі. У поляків до нього відношення особливе. Адже це місто, як писав про нього поет Адам Міцкевич, – “колиска старої Мови Посполитою”. Аби донести до людей, нетямущих вся його чарівність, польські історики шукали найвишуканіші порівняння. Ще в XVI столітті поет, перекладач і письменник Марцин Бельський в своїй “Хроніці” відмітив: “Краків на лютню схожий”. Поглянеш на план міста, – і, виявляється, має рацію літописець. “Пузате” старе місто, оточене у той час кріпосними стінами, а тепер кільцем бульварів, – це як корпус інструменту, Вавельський замокнув – голівка лютні, а що сполучає їх Королівська дорога – як її шийка. Але, мабуть, вважаючи, що порівняння з музичним інструментом – це добре, але лише частково, тому як не передає всієї величі міста, де розташовувалася королівська резиденція, письменник додавав: “А подібний він неабияк орлові, якого глава – замокнув, вия – вулиця Гродськая, а розпростерті крила – передмістя”.

Сьогодні Краків – це місто з мільйонним населенням, сучасними кварталами, але ніщо не поміняло його душу. Так само хороший знаменитий його Ринок – головна площа, про яку поляки з гордістю говорять, що вона більше площі Святого Петра у Ватикані і навіть Святого Марка у Венеції. І так же красива. Звичайно, та ділянка 200 на 200 м, що виділили під площу середньовічні будівельники, міняв впродовж століть свою подобу. Колись він був щільно забудований. Тепер тут в центрі коштують монументальну будівлю Сукенніце (Суконні ряди), маленький костел Святого Войцеха та ратушна башта: не дивуйтеся, якщо вам здасться, що вона падає – відхилення від вертикалі складає 50 див. Не Піза, звичайно, але все-таки… І майже завжди над Ринком парять голуби. Про них розповідають красиву легенду: ніби це вірні дружинники краківського князя Генріка IV, що перетворилися на птиць.

Взагалі, ні з одним іншим містом в Польщі не зв‘язана така кількість віддань, як з Краковом. А це – чи не зайвий доказ того, що поляки його дуже люблять.

Варто обійти довкруги весь Ринок – тут в кожної будови своя історія. У будинку номер 6 в 1794 році була штаб-квартира Тадеуша Костюшко, а в 9 – поєднувалися браком Маріна Мнішек і Лжедмітрій. Було це в 1605 році. Біля будинку номер 15 теж своя легенда. Розповідають, що в 1364 році під час собору королів в Кракові власник будинку з сім‘ї відомих краківських патриціїв влаштував для гостей Казимира Великого розкішний бенкет. Сьогодні тут один з найвідоміших в Польщі ресторанів. І носить він ім‘я того власника – Вежінека. А в будинку номер 36 був колись гостиний двір, і зупинялися там Іоганн Вольфганг Гете і цар Микола II.

Але сама вражаюча будівля на Ринку – готичний костел Марьяцкий. І в нім – прекрасний вівтар Віта Ствоша. Ради нього одного вже варто приїхати до Кракова. Майстер з Нюрнберга 18 років вирізував готичний дерев‘яний вівтар, який так і залишився найбільшим в Європі, – 200 фігур і близько 2 тис. деталей з липи. Найвищі фігури досягають майже 3 м в довжину, а важать декілька сотів кілограмів. Ствош сам вибирав для них стволи 500-річних дерев, які потім по Віслі з Неполоміцкой Пущі доставлялися до Кракова. Було це в 70-і роки XVI століття. Порахуйте, свідками скількох століть були ті дерева…

Перекази про найсивішу старизну зберігають Вавельський горб і замок. У давньо-давні часи жил біля підніжжя горба величезний огнедишний дракон. І кожного тижня краковчане віддавали йому декілька корів – аби не чіпав людей. Продовжувалося так до тих пір, поки один кмітливий чоботар – Ськуба не підсунув йому чучело, начинене сіркою: з‘їв дракон його, кинувся до поточної в самого горба Вісли, аби загасити жар, та напився так, що лопнув. А чоботар отримав у винагороду від короля Крака його дочку в дружини. Сьогодні туристи із задоволенням спускаються до ями Дракона, насправді це просто печера, яких під горбом ще п‘ять.

Але все-таки головне на Вавеле – це реальніша історія, доторкнутися до якої можна, пройдя в кафедральний собор (тут проходили і коронації, і поховання польських королів) і оглянувши музейні експозиції в замку. Тут і старовинні меблі, і тканини, і найбільші в Європі збори гобеленів (початок колекції поклав в 1523 році король Сигизмунд Старший, який замовив в Антверпені першу партію в 16 штук), королівські регалії, зброя, витвори прикладного мистецтва.

У Кракові обов‘язково треба обійти і Університетський квартал: заснований тут в 1364 році перший польський університет був другим після празького в Центральній Європі. Знаменитий він ще тим, що став “альма-матер” для самого Миколи Коперника. Свідоцтво про його студентські дні до цих пір збереглося в списках за зимовий семестр 1491 року: “Микола, син Миколи з Торуні вніс оплату сповна”. А ті астрономічні інструменти, якими, швидше за все, користувався великий учений, зберігаються в університетському музеї. Забавно їх роздивлятися.

В околицях Кракова туристи зазвичай відвідують містечко Велічку – він практично граничить з мільйонним містом. Це місце знамените 700-річними соляними копальнями. Найнесподіваніше у Велічке – це справжня поезія, створена з такого прозаїчного матеріалу, як сіль. У виробленій частині соляних копалень, на глибині 101 м, гірники вирізували каплицю. Вона прикрашена барельєфами і скульптурами з солі і освітлює люстрами з кристалів солі. Присвячена вона Благословенній Кинге. Дочка угорського короля, вона вийшла заміж за краківського князя Болеслава Сором‘язливого. Угорщина славилася багатими соляними копальнями, і Кинга захотіла, аби і її нова батьківщина знайшла таке ж багатство. Перед від‘їздом вона кинула в шахту свій перстень, а, приїхавши до Польщі, веліла побудувати шахту у Велічке. У першій же здобутій глибі солі знайшли перстень Кинги.

Не так далеко від Кракова є місце, куди теж щороку приїжджають тисячі людей з різних країн. Це табір смерті Освенцим-Бжезінка. Тут все залишено так, як було, коли до табору увійшли радянські війська: бараки, газові камери, стіна смерті, крематорій. До відомих по підручниках історії зловісним цегельним будівлям можна пройти через ворота з написом “Arbeit macht frei” (“Праця робить вільною”). Тут загинули, по разним даним, від 1,5 до 4 млн чоловік 28 національностей. Концтабір в Освенциме занесений в Список пам‘ятників міжнародного значення ЮНЕСЬКО разом з ще 7 об‘єктами на території Польщі.

Добре, звичайно, пожити в Кракові декілька днів.

Добре заїхати і в сучасну столицю – Варшаву. Старе місто тут теж, як картинка. Ось тільки створена вона сучасними майстрами. Адже після Другої світової війни Варшава лежала в руїнах. Легко було б побудувати – на місці зруйнованого – нове місто. Але вирішили відновити все, як було, і навіть точніше відтворили подобу середньовічних кварталів, не повторюючи пізнішу забудову. Чіткий прямокутник Ринку (так називається площа) оточений різноколірними чотирьох-п‘ятиповерховими будиночками, що притиснулися один до одного, під гостроверхими черепичними дахами. По вулицях старого міста треба побродити, неспішно, милуючись костелами і монастирями. Пройті до королівського замку, де на площі коштує велична колона Сигизмунда III Вази. А далі відправитися по прямих широких вулицях, створюючих так званий Королівський тракт, – Краковське Пшедместье, Нови Святий, Алея Уяздовськи, – до знаменитого варшавського парку Лазенки. Палацово-парковий комплекс споруджували в XVIII столітті. Він став резиденцією останнього польського короля Станіслава Августа Понятовського – найбільшого мецената. Тому палац приголомшує не лише прекрасними інтер‘єрами, але і колекцією витворів мистецтва.

У 50 км. від столиці місце, яке навряд чи обійдуть своєю увагою меломани. У оточеній парком романтичній садибі “Желязова Воля” провів свої дитячі роки найвідоміший польський композитор Фрідерік Шопен: його батько займався навчанням і вихованням дітей власника садиби. Шопен виїхав з Польщі в 20 років, до цього встиг ще пожити у Варшаві. На батьківщину повернулося лише серце Шопена – урна з ним стоїть під надгробною плитою у варшавському костелі Святого Хреста. Сам же Шопен похований в Парижі, на знаменитому кладовищі Пер-Лашез. До речі, недавно поляки віддали дань пам‘яті своєму видатному співвітчизникові, назвавши його ім‘ям столичний аеропорт.

З великої кількості польських міст, в яких розташовані заслуговуючі уваги пам‘ятники культури і архітектури, варто згадати ще Замосць – польську перлину Ренесансу. Будував його запрошений відомим магнатом канцлером Яном Замойським італійський архітектор Бернардо Морандо. Тому в подобі міста проглядають зовсім не польські риси.

Цікаве одне з прадавніх міст – Перемишль, в архітектурній подобі якого переплелися різні стилі. Багато коштовних пам‘ятників збереглося в Любліне. Особлива чарівність в готичного Торуня, що стоїть на березі Вісли. Тут народився Коперник, і будинок, де це сталося, уявіть собі, зберігся. А в Мальборке красується замок, побудований лицарями-хрестоносцями: їх запросив в свої володіння польський князь Конрад Мазовецкий. Замокнув цей вважається, мало не найбільшою зі всіх фортець, що збереглися в Європі. І сьогодні його можна побачити практично таким же, яким він був за часів лицарів. Ось така це країна – Польща. Начебто знайома, зовсім близька, але ще не відкрита українським туристами.




 Похожие статьи и обзоры

 Отдых и туры по странам:




Доступны и многие другие туры, мы ждем Вашего звонка, чтобы помочь выбрать отдых по Вашему вкусу.
Відпочинок в Польщі из Днепропетровска. Статьи, отзывы и обзоры
Поиск

Задайте вопрос нашим консультантам ОНЛАЙН

ICQ: 479 385 893


Skype: lira_helena

Полезное


Страны: Польша


Визы


Города и Курорты


Информация