Відпочинок на островах Андаманських из Днепропетровска Статьи, отзывы и обзоры из Днепропетровска Статьи, отзывы и обзоры и Відпочинок на островах Андаманських Лира Тур
Турагентство Днепропетровска Лира Тур

Відпочинок на островах Андаманських



Страны: Индия

Роз‘їжджаючи по Індії, я дуже швидко втомився від незчисленної кількості людей, що жебрачать, кишать всюди, і вирішив забратися в глушину, на острови Андаманськие. Проте діставшись до столиці андаманов Порт-Блера, я зрозумів, що і тут місцеві жителі не дадуть спокій мені. Тоді у мене дозрів план перебратися на один з найближчих незаселених островів, благо їх в окрузі вистачало.

У Порт-Блере я запасся продуктами, купив протиотруту від змій і зшив гамак для ночівлі (намет в сезон дощів тут змиває разом з її мешканцями). Екіпірувавшись, пішов до пристані домовлятися з рибаками про закидання. Швидко знайшов щупленького мужика по імені Біной, який якраз збирався плисти на острів Лонг. За його словами, там була справжня глушина: ні людей, ні їди. Торгуватися з Біноєм було одне задоволення. Він: «Сто рупій». Я йому: «П‘ятдесят». Він: «Добре, повезу за двадцять».

В Біноя була донга – місцевий човен з мотором, на вигляд вельми пристойна. Варто було нам відчалити від берега, як перша ж крупна хвиля накрила нас з головою. Я роздягся, засунув всі речі в пакет і став вичерпувати воду. Біной лише махнув рукою, сказавши: «Залиш, само витече. Давай краще заспіваємо».

Спів – улюблена розвага місцевих жителів. Співають скрізь: у автобусі, гуляючи по вулиці, за грою в карти. Я на той час вже розучив декілька хітів і підвивав як міг. У перервах між піснями я викладав Біною закони фізики, намагаючись пояснити, що вода сама витекти не може, її треба вичерпати. Коли ми допливли до мангрового лісу, пішла злива і з‘явилися крокодили. Борти донги на той час знаходилися ледве вищим за рівень води, весь човен був затоплений. «Не бійся, – заспокоював мене Біной, – коли крокодили ситі, вони не нападають».

Прибули на Лонг ми лише до вечора. Острів виявився все-таки злегка населений. Невелике село, в якого ми висадилися, складалося з декількох бамбукових хатин і двоповерхової будівлі школи. Починало темніти, в ліс йти не хотілося, спати в гамаку поряд з селом – теж. Вирішив заночувати в місцевих. Проте все, до кого я звертався, посилали мене в одному і тому ж напрямі. Туди я і пішов.

Забравшись на гору, я уперся в забір. За хвірткою з написами «Rest house» і «We love you» виявився великий красивий будинок, оточений фруктовими деревами і кольорами. Людей в будинку не виявилось, всі двері були закриті, окрім входу в невелику підсобку. Тут я і вирішив заночувати.

Пів на першу ночі мене розбудив стук кроків. За дверима запалили світло. Думаю, краще сам вийду, чим мене тут лежачого виявлять, – так хоч ногами бити не будуть. Відкриваю двері: на порозі стоять обнявшись два індуси. Побачивши мене, один з них викотив очі і заволав нелюдським голосом, а інший лише сів від страху і, прикриваючи голову руками, позадкував назад. Я їм говорю: «Не лякайтеся, я не демон, просто заночував тут». «Ok-key», – заїкаючись відповіли мужики. Я закрив двері і ліг спати знову.

Через півгодини мене знову розбудили. «Їй, – говорять, – тут спати не можна. Тут змій багато». Я відразу пригадав, як щось шаруділо під вухом, і з переляку високо підстрибнув, ударившись головою об низьку стелю. Включив світло, дивлюся – повзають! Три штуки: маленькі, зелені, з довгими мовами.

Північні знайомці привели мене у вітальню. Там – цивілізація: великі м‘які дивани і крісла, килими, телевізор з рідкокристалічним екраном. Поклали мене на голому підлогу, самі теж лягли неподалеку на підлогу. Чому не можна було по-людськи розташуватися на дивані, я уточнювати не став, змій немає – і на тому спасибі.

Вранці підняли мене в п‘ять ранки. «А ти взагалі чого на острові робиш?» – запитують. «Я, – говорю, – робинзон… У сенсі хочу на незаселеному острові пожити». «Це ти не туди прийшов, – говорять, – ваші зазвичай взимку на пляжі Лаладжі збираються, це з другого боку острова. А зараз літо, туди не пробратися. Лісову стежку розмили дощі, по хвилях на донгу ніхто не повезе». Вже відійшовши від готелю, я почув, як один говорив іншому: «І чому їх всіх Робінзонамі звуть, іншого імені немає, чи що?»

У сільській школі місцевий вчитель намалював мені, як йти до Лаладжі. Напослідку поглянув на мене оцінює і, махнувши рукою, сказав: «Все одно не знайдеш». Так воно і вийшло.

Спочатку я йшов спокійно, дратував мавп, нюхав орхідеї – стежка була одна. Потім з‘явилася ще одна, третя, четверта. Дві години я ходив кругами. Чув, що море близьке, але весь час повертався в одне і теж місце, де мені на голову падали плоди манго. Вирішив йти напролом, на шум прибою. Дістав мачете і став прорубуватися. Більш капосних ліан в житті не бачив: мало того що не розрубаєш, так ще і все в гачкуватому Шипі. Трохи мучився і пішов знову по стежках.

Замилувався джунглями: довкола квіти, дивовижні птиці, неймовірні запахи – жоден Лаладжі не потрібний. Тигрів і інших кусачих звірів на островах немає, змій мало. Вдень в лісі боятися нічого.

На восьмій годині прогулянки сил жодних не залишилося. Я кинув рюкзак на землю і став шукати вихід до берега. По ходу відзначав кущі фантиками від печива і таким чином повертався кілька разів до рюкзака, поки і його не втратив. Мене аж морозити початок. Як божевільний носився по джунглях до вечора, поки не знайшов рюкзак. На колінах вибачився у нього і дав чесне слово, що більше ніколи його одного не кину.

Від втоми йшов майже в несвідомому стані, хитався з одного боку в інший. Почався шум у вухах. Спускаюся по схилу вниз – шум все сильніший. Раптом – водопад серед звисаючих ліан і тропічних кольорів. І все це на тлі помаранчевого заходу. Від такого надихаючого видовища я відразу прийшов в себе, пригадав, що вода стікає до океану, упевненою ходою пішов за течією і тут же провалився по саму шию в смердючий липкий мул.

Вибравшись через півгодини з мула, я перейшов річку убрід і став влаштовуватися на нічліг в мангрових чагарниках. Гамак прив‘язав до коріння в півтора метрах від землі, натягнув зверху тент від дощу і ліг спати.

Вночі почався прилив. Не дивлячись на те що засипав я метрах в двохстах від води, прокинувся я від плеску хвиль під моїм задом. Я прикрутив вірьовками рюкзак до дерева і став чекати, що буде далі. Почалася злива. Куплений на базарі тент протікав так, немов його взагалі не було. Вода все прибувала. Я посвітив ліхтариком вниз. Піді мною на відстані витягнутої руки плавали риби і змії. Я вже сидів на дереві, коли вода зупинилася в парі сантиметрів від мого гамака.

Вранці пробуджуюся – знову прилив почався! Зібрав речі і бігом назад в джунглі. Дивлюся: по стежці мені назустріч йдуть два слони. Ми зупинилися і втупилися один на одного. Так, думаю, азіатські слони – не африканські, мають бути добрі і пухнасті. Але якісь вони аж надто великі, адже можуть і розтоптати ненавмисно. Тому я зійшов із стежки і пішов від гріха подалі лісом. Слони зробили те ж саме. Поки ми наближалися один до одного, вони всі прискорювали крок, а коли ми порівнялися, кинулися бігти, з тріском продираючись крізь ліс і заваливши по ходу два здорові дерева.

Незабаром почулися крики погоничів слонів. Від радості я заволав «SOS!» і побіг на голос. Відгуків жодних не послідувало, а коли я вибрався на галявину, то побачив лише виблискуючі п‘яти аборигенів. Я кинув рюкзак і побіг за ними. Незабаром лідер забігу не вписався в поворот і звалився в грязь. За ним послідували та всі інші.

Аборигени Андаман – це ті самі лиходії, що плюються отруйними стрілами, з одним з представників яких боровся Шерлок Холмс в «Скарбах Агри». Зустрінуті ж мною місцеві жителі були вже не чистих кровей, хоч і не знали черевик і ходили напівголі, але все таки не зовсім дикі. Перші дві години ми ходили по джунглях, збираючи розкидані в радіусі кілометра важенні сталеві ланцюги, в які прикували слонів. Аборигени навертали ланцюг на палицю, закидали на спину і, крекчучи від тягаря, зникали в джунглях. Я пішов за одним з них і незабаром вийшов до села.

На пристані зустрівся з мужиками з рест-хауса. «А, робінзон! – зраділи вони. – Ну як тобі Лаладжі?» Я дивився на них очима, що очманіли, і не знав, що відповісти.




 Похожие статьи и обзоры

 Отдых и туры по странам:




Доступны и многие другие туры, мы ждем Вашего звонка, чтобы помочь выбрать отдых по Вашему вкусу.
Відпочинок на островах Андаманських из Днепропетровска. Статьи, отзывы и обзоры
Поиск

Задайте вопрос нашим консультантам ОНЛАЙН

ICQ: 479 385 893


Skype: lira_helena

Полезное


Страны: Индия


Визы


Города и Курорты


Информация